Вихователька з Чернігова, яка рятувала дітей в підвалі, розповіла про найбільше потрясіння

Наталія Песоцька має трьох власних дітей та вже більше двох десятків років заміняє маму дітям з неблагополучних родин, які потрапляють до Чернігівського соціально-реабілітаційного центру. Зранку 24 лютого вихователька відвела молодших доньку та сина до сестри, а сама пішла на роботу. Спочатку жінка взагалі не могла повірити, що в ХХІ столітті може розпочатися війна.

Про це йшлося в спецвипуску ток-шоу «Говорить Україна: Хроніки незламності» телеканалу «Україна» з ведучим Олексієм Сухановим на каналі «Індиго TV».

«Коли ми їхали на роботу, назустріч я побачила, як летять швидкі одна за одною на величезній швидкості і що це везуть поранених. А потім почали їхати машини з нашими солдатами, і вони повитягували з вікон руки з військовими капелюхами і почали кричати перехожим «Війна!». Це було дуже страшно», - поділилась спогадами Наталія Песоцька.

На момент російського вторгнення в реабілітаційному центрі перебували тридцять сім дітей. Рідні і батьки змогли забрати лише сімох, для решти пані Наталія разом з директором та іншими співробітниками центру облаштували укриття у підвалі. Всіма силами жінка намагалася дати зрозуміти дітям: що їх не покинули і намагалася робити все, аби бути поряд та завжди підтримувати.

Дитині потрібна мама. І не має значення, скільки дитині років і зовсім необов’язково, аби мамою була біологічно рідна людина. Важливо, аби у найстрашніший, найжахливіший період життя дитині було до кого притулитися. Аби дитина знала, що її не кинули.

Поки Наталія рятувала дітей із центру, її рідні син та донька залишалися у тітки. Наталія була переконана – там вони у безпеці. Так було до того моменту, поки у сестрин будинок не прилетів російський снаряд.

«Я вже думала, що моїх дітей нема. Насправді. Але я вибігла, і вже за рогом побачила, що будинок стоїть, тільки немає в ньому вікон. Діти вийшли плачучи. Казали: «Мамо, ти навіщо нас покинула?» - розповіла Наталія Песоцька.

Донька Наталі розповіла про жах, який довелося пережити під час розлуки. В один момент під час обстрілу почули, що розривається машина і уламки летять на їхній гараж. Коли все стихло і родина вийшла роздивитися навкруги, з’ясувалося, що зовсім поруч підірвалася машина з українськими військовими.

У дівчини досі перед очима картина, як всюди тече кров і лежать відірвані частини тіл. 

У дівчини досі перед очима картина, як всюди тече кров і лежать відірвані частини тіл. Невдовзі приміщення соціально-реабілітаційного центру накрили снаряди російської артилерії. Від вірної смерті дітей та дорослих, що перебували в підвалі, врятувало в буквальному сенсі диво. Стало зрозуміло, що лишатись у підвалі центру більше не можна, на той час, у середині березня, евакуаційних шляхів між Києвом і оточеним росіянами Черніговом вже не було, однак директор центру та вихователька вирішили довіритись долі і спробувати врятувати дітей.

Читайте також: «У наше село сунуло 200 одиниць ворожої техніки!»: пенсіонер на Чернігівщині дав бій рашистам