Про чистоту і торти: розмова з луцькою прибиральницею, яка дозволяє ходити по помитому*

Від пані Надії ви ніколи не почуєте нарікання на те, що їй важко. Її не завжди видно в просторих коридорах із білою плиткою, але всі, хто ходить цією плиткою, помічають її роботу. Яка б погода не була за вікном, у «володіннях» цієї жінки завжди чисто. Тут пахне свіжістю і затишком. Тут ростуть квіти, які вона дбайливо садить і доглядає.

А ще пані Надія пече торти. Саме про них, а також про її роботу — прибирання — й була наша розмова.

— Пані Надіє, пам’ятаєте, яким був ваш перший робочий день тут?

— Звісно, пам’ятаю (усміхається. — ​Ред.). Бо він був важким. Як я тільки сюди прийшла, дві годинки попрацювала — ​і мене відправили у будівлю, де зробили ремонт. Цей день мені запам’ятався.

— Все ж ви залишилися і працюєте вже шість років.

— Так, бо мені тут дуже подобається. Це гарна робота, у нас величезний, але добрий колектив. Усі привітні і чудові.

— Дозволяєте всім ходити по помитому?

— По помитому? Та хай собі ходять. Спершу, звісно, мені було важко. Я пила валер’янку (сміється. — ​Ред.). А зараз, навпаки, кажу їм, щоб ішли. Хай люди працюють, бо їхня робота дуже важлива.

— А ваша праця важка?

— Так. Я цілий день на ногах. Треба ж, щоб і нагорі було чисто, і внизу. Щоб було чисто у шафках. Я люблю натерти скло до блиску і дивитися на результат своєї роботи. Це приносить мені задоволення. Сісти і просто сидіти я поки що не хочу.

— До речі, ким ви працювали раніше, Надіє Мефодіївно?

— Я була кондитеркою. Колись дуже любила цю справу. 30 років трудилась на «Луцьккондитері». А зараз займається цим моя донька. Вона взагалі дуже класно пече, і я вже маю чого в неї повчитися. Ми постійно щось творимо. Знайдемо якийсь рецепт в інтернеті — ​і пробуємо.

Дуже любимо готувати «Пташине молоко», вишневі торти, всі класичні десерти. Навіть цукерки самі робимо.

Мені тут дуже подобається. Це гарна робота, у нас величезний, але добрий колектив. Усі привітні і чудові.

— Який робочий принцип для вас важливий і в житті?

— Як на мене, чисто має бути скрізь. Вдома, на роботі, навколо людини. Бо якщо лад навкруги — ​то і в думках порядок.

— Чим ви займаєтеся поза роботою? Маєте якісь захоплення?

— Раніше вишивала, але зараз вже старію, не бачу добре. То улюблена справа — ​в селі город мати. Я вирощую помідори. Раніше садила до 300 кущів. То ще було, як чоловік живий був. А коли він помер, лишилася сама. А це треба і водичку піднести, і підв’язати, і скубати… Тепер маю близько ста кущів.

Хотіла би виростити щось таке особливе, як-от персики, абрикоси, та вони не приймаються. А помідори в мене дуже добре ростуть.

Моя дача у Горохівському районі. Там живе моя мама, і я їжджу до неї щосуботи. Їй вже 92 роки.

— На вашу думку, життя змінюється на краще чи на гірше?

— Мабуть, на краще. Я жила у час, коли був страшенний дефіцит. Але тоді я їла все натуральне, а зараз більше всього несправжнього. Тому хто зна. Залежить від того, як дивитися.

— Чи маєте ви мрію, яку ще не встигли втілити в життя?

— Найважливіша мрія всіх українців — вигнати путіна з нашої землі. А особиста — я би хотіла на відпочинок за кордон. Ніколи раніше не їздила. Діти були, а маму з собою не беруть (усміхається. — ​Ред.). Була у Хрінниках, була на Світязі, але за 60 літ так ніколи і не бачила моря.

Міла РОСПОПА, ІА «Конкурент»

Читайте також: «Авторка марки «Українська мрія» Софійка з Любомля тепер роздає автографи філателістам (Фото)»