Війна забрала у Тетяни маму, брата й чоловіка, а тато і бабуся боронили «Азовсталь»

Тетяна Ластович відмовляється від пропозицій виїхати за кордон. Живе у найближчому до тимчасово окупованого Маріуполя місті, щоб після нашої перемоги повернутися з дітьми на землі, які захищав їхній батько, щоб розказати, як тато й бабуся боронили «Азовсталь». Про це вона розповідала в інтерв’ю tsn.ua.

Півторамісячний Ілля ще не знає, що його батько був героєм. Олексій Ластович захищав Маріуполь та загинув на «Азовсталі» 21 квітня. Три тижні не дожив до народження малюка. Він дуже чекав на хлопчика і вибрав ім’я заздалегідь.

Тетяна та Олексій виховували ще 4-річну Ганну та 2-річну Віку, а четверту дитину вони мріяли усиновити. Сім’я до повномасштабного вторгнення жила у Ялті (селище міського типу в Мангушській селищній громаді Маріупольського району. — ​Ред.) під Маріуполем. Вони мали свій будинок — ​повний дітей, кішок та собак, яких Олексій витягав із біди. Щасливе життя на березі моря обірвалося 24 лютого.

Звістки про смерть спочатку чоловіка, потім — ​мами Тетяна отримувала на останньому місяці вагітності вже на окупованій землі.

Попри вагітність та двох маленьких доньок, навіть мови не було про те, щоб Тетяна могла затримати свого воїна і хоча б обмовитися, аби не йшов на війну.

«Жінки-азовці — ​це підтримка та опора чоловіків зі сталі», — ​каже дружина загиблого воїна.

Сталевими були чи не всі члени цієї родини. Першим на захист України пішов брат Тетяни — ​Юрій Луговський. Він пройшов Революцію гідності, згодом став легендарним розвідником і снайпером полку «Азов» на Сході, мав позивний «Баррет». Юрій загинув під Водяним у 2018 році.

Мама не змогла примиритися зі смертю брата. Вона продовжила його справу — ​пішла служити до полку «Азов» військовим психологом.

«Брат на передовій не був лише тоді, коли був у відпустці. Були такі тижні, коли не їв і не спав. Він знав військову справу, як мовиться, від А до Я», — ​розповідає жінка.

Мама, каже Тетяна, не змогла примиритися зі смертю брата. Вона продовжила його справу — ​пішла служити до полку «Азов» військовим психологом.

«Вони жили всі разом, у них було і щастя, і горе спільне, вони їли з однієї миски і дихали одним повітрям», — ​переконує жінка.

Наталія Луговська загинула на «Азовсталі» 3 травня. У бункер, де вона перебувала, влучила авіабомба. Звістки про смерть спочатку чоловіка, потім — ​мами Тетяна отримувала на останньому місяці вагітності вже на окупованій землі.

Вона розуміла, що мусить ризикувати та вибиратися на підконтрольну Україні територію. Коли проїжджали ворожі блокпости, їх обшукували, перевіряли всі речі. І лише коли сім’я була у безпеці, вони сказали водієві, що він вивіз сім’ю азовців. Чоловік тільки перехрестився та зрадів, що ця «спецоперація» вдалася.

Вже на вільній території під виття сирен та постійні перебіжки в укриття народився Ілля. На виписку із пологового Тетяну із сином приїхали зустрічати азовці.

«Це був сюрприз, причому дуже зворушливий, адже мене мав забирати лише командир Льоші, чоловік із ним домовлявся: «У нас там у травні пологи, ви не розраховуйте на мене», — ​розповідає 
жінка.

Азовці і зараз не залишають родину. Вони потім розкажуть дітям Олексія Ластовича, як їхній батько захищав Україну. Кирило Яковлєв переконаний: це покоління українців зовсім інакше цінуватиме нашу незалежність.
«Як мовиться, у вогні залізо перетворюється на сталь, у боротьбі народ перетворюється на націю. Ось зараз той момент, коли ми станемо повноцінною нацією», — ​каже військовий.

А завдання Тетяни — ​щоб діти знали, як сильно тато їх любив і чекав на їхнє народження.

Війна забрала у жінки трьох найрідніших людей — ​брата, маму та чоловіка. Неньку й коханого вона поки що не змогла навіть поховати з почестями — ​де їхні тіла, не відомо. Їй безліч разів пропонували виїхати за кордон, але вона вірить у нашу перемогу.

Читайте також: «російська ракета влучила в багатоповерхівку на Донеччині (Відео 18+)»

Юлія ЛУГОВА, 
fakty.ua