Неймовірна історія на вечір: «Повертайся живим, Вітька…»

Марія Павлівна все життя в школі працювала, українську мову та літературу викладала. Навіть коли стала пенсіонеркою, ще кілька років на роботу ходила. А потім почався ковід, дистанційне навчання. Тривале сидіння за комп’ютером не для неї. Та й очі вже не ті.

За школою сумувала. Бо це був її другий дім. Марія овдовіла рано: ні дитини не встигла народити, ні в щасті з коханим пожити. Вдруге заміж не вийшла.

У старших класах Вітька закохався в родичку Марії Павлівни — ​Майю, яка вчилася в паралельному класі. Раніше дівчину дражнив: то майкою називав, то сорочкою. А потім сподобав.

Вчителька пам’ятала своїх учнів. Вітька був непосидюхом — ​за хлопцем золоті верби росли. Можливо тому, що рідні не цікавилися сином. Батько бігав до коханок. А мати тягнула дві роботи. Для Вітьки не вистачало часу. В школі дивувалися, що він добре вчився. А ще у Вітьки було завищене почуття справедливості: якщо хтось ображав слабших, він міг добряче кривдника відмолотити.

У старших класах Вітька закохався в родичку Марії Павлівни — ​Майю, яка вчилася в паралельному класі. Раніше дівчину дражнив: то майкою називав, то сорочкою. А потім сподобав.

Вчителька завжди опікувалася дівчиною, адже то найближча її родина. Ставилася до Майї, наче до рідної дитини. А тут Вітька з його коханням…

— Майє, ти знаєш, який у Вітьки батько. Як кажуть, яблуко від яблуні…

— Тітонько, не хвилюйтеся. Винятки з правил трапляються. Так ось Вітька — ​саме той виняток.

— Я не згідна, — ​стояла на своєму Марія Павлівна. — ​От я недавно читала…

— Реальне життя і художня література не одне й те ж. Тітонько, ми з Вітькою просто зустрічаємось. Я ж не йду завтра з ним під вінець.

Але в Марії Павлівни була своя думка. Вона вирішила серйозно поговорити з Вітькою. І поговорила. Пізніше про це шкодувала. Але тоді… Сказала все, що думає про Вітькового батька і про залицяння до Майї. Навіть не знала, що може бути такою різкою та нещадною до юної закоханості, так принизити хлопця. Вітька вислухав нотацію мовчки. А потім тихо мовив:

— Я не знав, що ви можете бути такою…

Читайте також: «Кричала всю ніч, як божевільна, поки росіяни катували внука і зятя»: запоріжчанка у Луцьку розповіла про окупацію рідного села.

Тепер на уроках Марії Павлівни сидів тихо. Намагався не зустрічатися поглядом з учителькою. І взагалі змінився. Вмить подорослішав, посерйознішав. Це вже не був той шибеник, до вибриків якого всі звикли.
Бокував Вітька і від Майї. Вона його перестрівала, хотіла поговорити. Але хлопець робив вигляд, що поспішав. Дівчина здогадувалася, що це справа рук любої тітоньки. Прямо про це запитала. Марія Павлівна пробувала віднікуватися. Виглядало незграбно, тому довелося зізнатися.

— Але ж мені Вітька справді подобається, — ​мовила Майя.

— Розподобається.

— Але ж ви… Я не знала, що ви така…

Марія Павлівна знітилася. Майя майже повторила Вітькові слова.

…Вчителька виправдовувала свій вчинок, переконувала себе, що все зробила правильно. Заради Майї. Зрештою, дівчині не про кохання треба думати, а про хороший атестат, вступ до вишу. А вже потім про гідного нареченого. Щоб його рідня була порядна, а не батько-гультяй.

…Вітька після закінчення школи пішов навчатися на айтівця. Майя вступила до педагогічного — ​на філологію.

Заміж Майя вийшла за Кирила, хлопця з приміського села. Він начебто нічого, але щось гризло Марію Павлівну.

— Занадто розкутий і хамовитий, — ​винесла вердикт.

— Сучасний, — ​заступилася за обранця Майя.

Матері дівчини Кирило також не вельми припав до душі. Поводився виклично. Ще не встиг прийти у зяті, а вже розкритикував квартиру. Ремонт не такий. Меблі — ​відстій. Треба купити нові. Майя пробувала щось заперечити, але Кирило відповів, що розуміється в дизайні. Теща відгризнулася:

— Хочеш щось змінювати — ​будь ласка, але власним коштом.

Хамовитий зять пропустив її слова повз вуха.

…Згодом Майя дізналася, що Кирило зраджує. Її троюрідний брат барменом працював. Саме туди навідувався благовірний то з однією дівчиною, то з іншою. Майя вимагала пояснень. Чоловік усе заперечував. Але згодом трапилася халепа: одна з Кирилових коханок завагітніла. Кирила виставили з квартири. Майя подала на розлучення.

…Вітьків батько через недугу остепенився — ​до коханок не бігав. Тепер гроші йшли на його лікування. Хлопець вчився і підробляв, аби матері допомогти.

На нього задивлялися дівчата. Симпатичний, високий, міцний. Та його досі мучила колишня розмова з Марією Павлівною. І Майю, своє перше кохання, не міг викинути з голови.

Вітька отримав диплом, відслужив у армії. Влаштувався працювати в одну з фірм, де підробляв студентом. Там бачили, що хлопець тямущий. Вмовив матір, аби не надривалася на двох роботах. Сам працював до пізнього вечора, зате й платню отримував гідну.

…Війна застала Вітьку на залізничному вокзалі. Ранковим потягом мав їхати у справах. Повернувся додому. Вирішив: піде воювати…

Марія Павлівна зустріла хлопця перед тим, як мав відправлятися на фронт.

— Вітю! — ​гукнула.

Зупинився. Упізнав колишню вчительку.

— Добрий день, — ​привіталася першою. — ​Туди збираєшся? — ​запитала, махнувши рукою у бік сходу.

— Туди…

— Прости за ту колишню розмову. Я не повинна була…

— Все в минулому. Зараз інші клопоти.

— Хто би міг подумати, що така біда нашу землю спіткає. Бережи себе, Вітю. Повертайся живим.

— Дякую. І ви бережіть себе. Вибачте, мені пора. Ось мої йдуть. Передавайте вітання Майї.

Вітька обійняв колишню вчительку. Пішов. Йому назустріч бігла дівчинка. Поцілував доню. Пригорнув дружину.

З непосидючого хлопчиська виріс справжній чоловік, воїн. З почуттям провини, каяття та вдячності Марія Павлівна дивилася вслід своєму колишньому учневі…

Останні новини:

• «Кричала всю ніч, як божевільна, поки росіяни катували внука і зятя»: запоріжчанка у Луцьку розповіла про окупацію рідного села.
• У Раді хочуть перевірити депутатів, які виїхали на початку війни.
• Генштаб: окупанти деморалізовані тотальним спротивом українців.
• Ракетний удар по Часовому Яру: повідомляють вже про 15 загиблих.
• У теробороні Волині повідомили про ситуацію на кордоні з Білоруссю.

Усі новини російсько-української війни – тут.