«Не американські джавеліни, не англійські енлави, а лише українці здатні перемогти імперію зла»

Ще задовго до війни для багатьох українських патріотів він став легендою. 4 жовтня 1989 року, попри сувору заборону комуністів, Олег Куцин уперше вивісив синьо-жовтий прапор у рідному Тячеві. Сталося це під час установчих зборів Тячівської районної організації Народного Руху України за перебудову. У 1990-му був серед тих націоналістів, хто підняв український стяг над Говерлою. Особисто знав крайового провідника ОУН Зеновія Красівського, виконував його завдання.

«Він учасник багатьох сутичок із ворогами Української держави на Закарпатті. У тому, що сепаратистські рухи на Закарпатті не перемогли, є заслуга й Олега Куцина», — ​стверджує відомий дослідник визвольних рухів Роман Коваль.

Як рухівець Олег брав активну участь у виборах до Верховної Ради 1990 року, у Революції на граніті, був членом «Просвіти». На початку 2000-х вступив до лав ВО «Свобода».

З 1995 року Олег Куцин — ​учасник вшанування героїв Холодного Яру, із січня 1997-го — ​член Історичного клубу «Холодний Яр», а від січня 2022-го — ​заступник голови клубу.

На відміну від багатьох побратимів-холодноярівців, я був знайомий з Олегом Івановичем порівняно недавно — ​з 2018-го. Але і цього часу було достатньо, щоб перейняти його віру в невідворотну Перемогу України.
З початком війни на Сході у 2014 році Олег Куцин організував волонтерську групу, яка почала збирати та доправляти допомогу українським військовим, які несли службу в районі окупованого Слов’янська Донецької області. Влітку 2014-го спільно з побратимами створив та очолив окрему добровольчу чоту «Карпатська Січ», відродивши військову традицію Карпатської Січі 1938 року, героїзмом якої надихався.

У 2014–2016 роках чота перетворилася на роту та увійшла до складу 93-ї ОМБр ЗСУ. Воїни «Карпатської Січі» витримали бої в районі Донецького аеропорту, біля Пісків, Водяного, Опитного, шахти «Бутівка». У бою за селище Піски Олег Куцин був поранений.

Командир любив повторювати: «Ця війна завершиться або в Чопі, або у Владивостоці».

У 2015-му очолив комбатантське об’єднання «Легіон Свободи». У березні 2017 року слідчий комітет рф порушив проти Куцина кримінальну справу. І це не дивно, адже командир любив повторювати: «Ця війна завершиться або в Чопі, або у Владивостоці».

24 лютого 2022 року Олег Куцин разом із побратимами відновив Добровольчий батальйон «ОДЧ Карпатська Січ». Січовики під його командуванням вчергове проявили себе на полі бою, тому було ухвалено спільне рішення про створення 49-го окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ Збройних сил України «Карпатська Січ». Уперше в історії командиром батальйону ЗСУ став молодший лейтенант, адже іншого командира, окрім Олега Куцина, для легендарного батальйону бути не могло.

 «Для бійців він завжди був авторитетом, завжди вів за собою, був переконаний, що командир має бути бойовим, разом із бійцями планувати та брати участь у боях, а не відсиджуватись у штабі. За час війни з московським ворогом Олег Куцин (Кум) на своєму прикладі виховав сотні козаків-націоналістів. Багато з них здобули військовий досвід та стали офіцерами», — ​розповіли бійці батальйону про свого командира.
Олег Куцин ще з юних літ знав, що війна з росією неминуча, що боротися доведеться зі зброєю в руках.

«Ми усвідомлюємо, що зараз вирішується доля Української держави та Нації. Тому йти на фронт необхідно. Ні американські джавеліни, ні англійські енлави за нас цю боротьбу не виграють. Лише ми, українці, здатні подолати ворога, бо ми породили цю імперію і лише ми з допомогою здорового цивілізованого світу здатні її знищити», — ​слова-заповіт легендарного командира батальйону «Карпатська Січ».
Так і буде, Олеже Івановичу! Москва впаде!

Євген БУКЕТ, 
кореспондент АрміяInform

Читайте також: «Рєзніков розповів, який наказ віддав Зеленський для ЗСУ«.