Я не вміла виховувати... поки не зустріла тебе

Ще в попередньому класі місіс Томпсон відзначила для себе, що Тедді не дуже дружньо ставився до інших дітей, що його одяг був у занедбаному стані і що, загалом, його слід було би добре відмити. Тедді починав ставати їй трохи неприємним.

Настав момент, коли місіс Томпсон вже навіть отримувала задоволення від того, що виправляла завдання Тедді червоною ручкою, перекреслюючи великим «X» і ставлячи дуже помітний нуль у верхній частині завдання.
У школі, де викладала місіс Томпсон, вчителі були зобов’язані переглядати особові справи кожної дитини, та справу Тедді вона відклала на кінець.

Коли ж учителька переглянула його справу, її чекала велика несподіванка.

Тедді Стодард залишився цього дня після уроку, щоб сказати їй: «Місіс Томпсон, сьогодні ви пахнете так, як пахла моя мама».

Учителька першого класу написала: «Тедді є дуже здібним учнем, у нього незрівнянна усмішка. Він виконує завдання дуже чисто і має хороші манери… приємно мати такого учня».

Учителька другого класу написала: «Тедді є чудовим учнем, дуже гарно ставиться до товаришів, однак помітна стурбованість хлопчика через те, що його мати невиліковно хвора, і домашня атмосфера, схоже, дуже важка».

Учителька третього класу написала: «Мати хлопчика померла, для нього це було великою травмою. Він намагається докладати якомога більше зусиль, але його батько не виявляє належної уваги до сина, і атмосфера вдома може датися взнаки, якщо не вжити відповідних заходів».

Учителька четвертого класу написала: «Тедді відстає від товаришів і не виявляє особливого зацікавлення до навчання. У нього небагато друзів, а іноді він спить на уроці».

Як тільки вона почала працювати з ним, його розум став оживати. Чим більше вона його підтримувала, тим швидше він розвивався.

Щойно місіс Томпсон усвідомила проблему, їй стало соромно за себе. І ще неприємніше стало місіс Томпсон, коли учні дарували їй різдвяні подарунки, загорнуті в яскравий папір і перев’язані чудовими бантами.

Подарунок Тедді, на відміну від інших, був так-сяк обмотаний у жовтуватий папір, який хлопчик відірвав із пакета для продуктів.

Місіс Томпсон охопила паніка, коли вона відкривала цей подарунок серед інших презентів. Деякі діти почали сміятися, коли вона знайшла там старий браслет і флакончик парфумів, наповнений лише на четвертину.
Та вчителька припинила насмішки дітей, сказавши, що браслет є чудовим, і приміряла собі його на руку, а краплинкою парфумів змастила зап’ястя.

Тедді Стодард залишився цього дня після уроку, щоб сказати їй: «Місіс Томпсон, сьогодні ви пахнете так, як пахла моя мама».

Коли дитина пішла, вона ще з годину проплакала.

Від цього дня місіс Томпсон стала навчати дітей не арифметики, читання чи письма, а почала їх виховувати.

Особливу увагу вона приділяла Тедді.

Як тільки вона почала працювати з ним, його розум став оживати. Чим більше вона його підтримувала, тим швидше він розвивався.

Наприкінці курсу навчання Тедді став одним із найстаранніших учнів класу. І хоча місіс Томпсон і далі говорила неправду про те, що любить усіх своїх учнів однаково, Тедді став одним із її улюбленців.

Рік потому вона знайшла під своїми дверима записку від Тедді, в якій ішлося, що вона була найкращим учителем, якого він зустрів у своєму житті. Через шість років, того ж самого числа, вона отримала іншого листа від Тедді, на цей раз він писав їй, що закінчив підготовчий курс, і що він був третім за успішністю учнем класу, і що вона й далі є найкращим педагогом, якого він мав за все своє життя.

Чотири роки потому жінка отримала ще одного листа, в якому йшлося, що, попри труднощі, які іноді в нього виникали, він продовжує навчатися у виші і незабаром отримає диплом з відзнакою. Він у черговий раз повторив місіс Томпсон, що вона продовжує бути найкращою і найулюбленішою вчителькою, яка в нього була за ціле життя.

Ще через чотири роки їй знову надійшов лист. Цього разу Тедді повідомляв, що, завершивши освіту, він вирішив трохи помандрувати по світу. У листі йшлося, що вона й далі є найкращою і найулюбленішою його вчителькою, але тепер його ім’я стало трохи довшим — ​лист було підписано іменем Теодор Ф. Стодард.

Історія на цьому не закінчується, був ще один лист, цього разу Тедді писав, що познайомився з дівчиною, з якою збирається одружитися.

Він повідомив, що декілька років тому його батько помер, і тому просить місіс Томпсон зайняти на його весіллі місце, яке зазвичай відводять для матері нареченого. Місіс Томпсон, звісно, прийняла запрошення, і вгадайте, яку прикрасу вона одягла на весілля?

На ній був старий браслет, і пахла вона парфумами, які Тедді пам’ятає, що ними пахла його мати в останнє Різдво, яке вони провели разом. Вони міцно обійнялись, і доктор Стодард шепнув їй на вухо: «Спасибі, місіс Томпсон, за те, що ви в мене вірили. Величезне спасибі за те, що дали мені відчути, що я здатен на більше».

Місіс Томпсон, на очах якої виступили сльози, набрала в груди повітря і сказала: «Тедді, ти помиляєшся, насправді це ти показав мені, що я здатна на більше. Я не вміла виховувати, поки не зустріла тебе».

Невідомий Автор

Розвесели сьогодні чиєсь серце… пригадай, що, куди б не йшов і що б не робив, ти матимеш можливість доторкнутися і змінити почуття якоїсь людини, постарайся, щоб ця зміна була позитивна.

Росаріо ГОМЕС, оповідання з книги «100 промінчиків світла. Притчі на щодень» (Львів, видавництво «Свічадо»)

Читайте також: «Ні» повинні заохочувати дітей до контакту, а не до замкнутості: поради батькам