Після виступів всі хотіли фотографуватися, тож на згадку матимуть десятки світлин.
За кілька метрів від кордону Волині з білоруссю горохівські митці «націлили» в сторону сусідів музичні колонки (Фото, Відео)
Музиканти Горохівщини стали музичним фронтом поруч захисників, які пильнують ворогів на Поліссі
Потребу в цьому відчули ще в перші дні війни. Відтоді воюють з ворогом кожен на своєму місці: ініціюють благодійні акції за підтримки Горохівського міського голови Віктора Годика, депутата Волинської обласної ради Тараса Щерблюка, а виспівані гроші передають на потреби ЗСУ.
ДОПОМАГАВ ЗЕМЛЯКАМ В МИРНІ ДНІ, ДОПОМАГАЄ Й НА ВІЙНІ
Як реалізувати задум потрапити на бойові позиції, не знали, та цими днями в кабінеті Віктора Годика начальник відділу культури Олександр Шепшелей зустрів Сергія Годлевського, відомого волинянина, історика, учасника Революції Гідності і воїна з перших днів російської агресії в Україні. Свого часу він, уродженець с. Галичани, працював головою Горохівської районної державної адміністрації. На цій посаді залишив по собі настільки гарні спогади, що горохівчани всім і всюди розповідають з гордістю про земляка, який і тепер на бойовому посту.
У рідному селі Сергій Сергійович тепер не має змоги бувати так часто, як хотілося б. Однак він ніколи не обминає спілкування з земляками й особисто з лідером Горохівської громади. У воєнний час справжнім чоловікам є що вирішувати. Почувши про ідею друга-мера і творчої еліти милої серцю Горохівщини, узявся допомогти зустрітися бойовим і творчим побратимам. Із командирами «подомовлявся» швидко. Не минуло й двох діб - запросив артистів на передові позиції біля кордону. Мовляв, їх там дуже чекають.
ПІСНІ ВЗЯЛИ З СОБОЮ ТІ, В ЯКИХ ДУША - ЛЮБОВ
Горохівчан до концертів готові завжди, тож зібралися швидко. Пісні взяли з собою найгостріші й вибрали серед сотень ті, душа в яких – любов.
– Дуже переймалися, як то буде. Знали, що нас слухатимуть чоловіки, думки яких зосереджені на війні, сконцентровані на порядкові й дисципліні. В гурті і кожен сам себе запитували: чи потрібні ми там, де щохвилини чекають «прильотів»? Чи слухатимуть наш спів люди, які щосекунди дивляться на кордон, ніби в очі смерті? Що відповімо, якщо хтось байдуже натякне, мовляв, не до пісень? – не приховували тривоги Олександр Шепшелей і його творчий побратим колега, головний спеціаліст відділу культури Василь Гриб.
Почувши про триденні гастролі на передовій, везти колег власним бусом зголосився в.о. директора Горохівського НД «Просвіта» Юрій Романюк. Співочий тандем склали керівник квартету Іван Якушик, режисерка Іванна Шлапак і керівниця народного аматорського ансамблю народної пісні «Горохівчанка» Софія Заліпа.
До слова, співучий добровольчий екіпаж адресував вдячність Вікторові Годику. Міський голова за власні кошти заправив автівку. Ними подбав, щоб екіпаж співав не на голодний шлунок!
СПІВАЛИ І НА НЕБО ПОГЛЯДАЛИ: ЗВІДТИ МОГЛИ ПРИЛЕТІТИ «ПРИВІТИ»
А на кордоні сонечко сяяло, наче промовляло: гарно ж як на Поліссі літом! Золотиться пшениця, скрізь зелено, квіти! Нащо ж Вам, люди, війна?!
– Щоб спитати про це в білорусів, ми навіть музичну колонку повернули в їхню сторону. Нехай знають про наш бойовий незламний дух! – розповів Василь Гриб, як роздивлялися, яка місцина буде їм сценою.
Протягом трьох днів запланували чотири концерти «З вірою в перемогу», а тепер кажуть, що довіку пам’ятатимуть обличчя всіх бійців, які слухали їх.
Знайомитися починали піснею «Єднаймося, браття, у коло». Професіоналізм, музика і змістовні слова, а найперше щирість виконання почуттів дуже швидко взяли в полон військових, які до цього свого першого концерту на війні жили лише нею і думками про родини.
Горохівчани, наче соловейки, виспівували на імпровізованих сценах у лісах на галявинах про Україну, мрії і про любов. Торкалися до сердець легкокрилою «Волинь моя» горохівчанина Степана Кривенького. А коли зазвучала «Усміхнися, мамо», від її душевності змовкли навіть птахи.
– Спершу трохи поглядали на небо. Звідти в кожну хвилину могли прилетіти «привіти». Але дуже швидко острах розтопився в аурі доброзичливості, які публіка засвідчувала нам оплесками, усмішками і … сльозами вдячності на очах.
«ХЛОПЦІ, БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ, НАМ ЩЕ ЗАМІЖ ТРЕБА!» – щебетала до захисників Іванна Шлапак, авторка сценарію концерту. Її і Софію Заліпу чоловіче товариство щедро обдаровувало галантною увагою і букетами. Десь купленими і нарваними в лісі. Артистки кажуть, що ці квіти не проміняли б на найгарніші в світі. До слова, на кордоні служать і жінки. З ними відразу теж подружився творчий колектив. Після виступів всі хотіли фотографуватися, тож на згадку матимуть десятки світлин.
Горохівчани, наче соловейки, виспівували на імпровізованих сценах у лісах на галявинах про Україну, мрії і про любов. Торкалися до сердець легкокрилою «Волинь моя» гоохівчанина Степана Кривенького. А коли зазвучала «Усміхнися, мамо», від її душевності змовкли навіть птахи.
– Такого ще у нас не було. Виступ горохівчан шокував і розчулював, озброював духовно і надихав: у нас є за що воювати! Українське мистецтво творило дива: розкувало скутість, відкривало душі. Радію, що горохівчани погодилися приїхати на інші позиції. Їх там уже чекають, бо звістка про цей концерт миттю облетіла околицю. Нехай лиш передихнуть кілька днів, - вдячно прокоментував гастролі на кордоні офіцер відділу соціально-гуманітарного забезпечення Луцького прикордонного загону Сергій Годлевський.
– Які ж я маю знайти найгарніші слова, щоб попрощатися з такою неймовірною публікою, - хвилювалася ведуча Іванна.
– Скажи просто: «Дзвоніть, пишіть і ми приїдемо!» - підказали їй колеги. Іванна промовила їх після бадьорих пісенних слів «Хлопці, буде жити, будемо любити, і життя, і любов будем боронити». Запевнила з любов’ю і підтекстом, що й після перемоги горохівчани співатимуть своїм новим друзям у всіх регіонах України, куди вони їх запросять!
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
Фото Василя ГРИБА.
Читайте також: «Із Горохівщини відправили на фронт черговий автомобіль (Фото)»
