Курси НБУ $ 41.32 € 42.99
«У волинських лісах перш ніж збирати чорниці, треба промовити магічну фразу» (Фото, відео)

Головне, збирати чорниці у гарному настрої.

Фото volyn.com.ua.

«У волинських лісах перш ніж збирати чорниці, треба промовити магічну фразу» (Фото, відео)

На Камінь-Каширщині, напевно, не знайдеться хати, де не було б обрізаної пластикової пляшки на мотузочці. Це таке ягідне знаряддя, яке має чи не кожен член тамтешньої родини. Приїхала туди у розпал чорничного сезону, і все мені здавалося «ягідним». Пальці у місцевих жителів фіолетового кольору, а у дітей — ​ще й щоки. На столах — ​вареники з чорницями і пироги. А прогулюючись вулицями, можна ще й вловити аромат варення, яке закипає на плиті у якоїсь господині…

Уся ця романтика розвіялась, коли я потрапила до лісу, щоб назбирати чорниць самотужки. Робила це вперше, тож місцеві трудівниці мені відразу сказали, що припустилася кількох помилок, ще навіть не приступивши до справи. По-перше, по чорниці в тих краях ніхто не ходить — ​йдуть по «ягоди» або «єгоди». По-друге — ​у ліс кеди взувати не можна!

— Треба брати калоші. Волого, сиро, вужі під ногами й гадюки. Кофту з довгим рукавом — ​обов’язково, бо комарі з’їдять, а ще треба гарно виспатися, бо чорниці дрібненькі, тож збирати доведеться довго, — ​розповідає директорка Камінь-Каширського будинку культури й за сумісництвом віртуозна збиральниця ягід Алла Глущук.

Жінка народилася в Бузаках, що біля райцентру. По чорниці ходила змалку. Каже, у той час дорогою до лісу співали «ягідні» пісні, а на Івана Купала по «чорне золото» йшли всім селом, бо вірили, що ягоди у цей день — ​цілющі. Запевняє, що саме любов до природи й місцевих звичаїв привела її у Луцьке училище культури, а згодом — ​у Рівненський гуманітарний університет на факультет режисури. Нині пані Алла з чоловіком, донькою та двома синами проживає у селі Підцир’я і вже 26-й рік працює у Камінь-Каширському будинку культури. Саме вона допомагала мені опановувати мистецтво збирання чорниць. Поки ми добиралися до лісу у Воєгощі, розповідала про найгарніші місця у цих краях, показувала різні види ромашок і з таким захопленням описувала тамтешній ліс, що я з нетерпінням хотіла у нього потрапити. Втім, перш ніж взятися до роботи, пані Алла порадила промовити таке: «У четвер було Знесення, я свячений хрін їла…». За місцевим повір’ям, ці слова мали вберегти мене від усілякої нечисті.

За скільки часу ви б подужали таку кількість ягід назбирати?
За скільки часу ви б подужали таку кількість ягід назбирати?

 Щоб не відчувати себе нездарою, збирати намагалася спритно. За 15 хвилин дна в моїй пляшечці вже не було видно. Однак, пишалася собою недовго, бо місцеві господині за цей час набрали «по літрі»!

— Головне правило хорошого ягідного улову: збирати мовчки, окрім того, не їсти і думати про хороше! Більше 20 літрів одна людина у нас легко може назбирати за день вручну. Гребінку ще використовують (інструмент для зчісування ягід з гілля), але я проти цього, бо вона зриває і листя, і неспілі чорниці. Від кущів залишаються лише патики. На це чомусь мало реагує влада, — ​наголошує пані Алла.

Проти такого способу збирання і місцева жителька Віра Кошель. Каже: селяни, які йдуть із «брачками», не помічають магії лісу, бо зациклені лише на заробітку.

У четвер було Знесення, я свячений хрін їла…». За місцевим повір’ям, ці слова мали вберегти мене від усілякої нечисті.

— Малою дуже любила ходити по ягоди із сусідськими бабусями. Вони розповідали мені різні казки, а в обід серед лісу пригощали шкварками і зеленою цибулею. Потім велосипедом почала сама їздити збирати, а щоб моторошно не було, брала собачку. Продавати не любила, було чомусь соромно, однак доводилося з самого ранечку стояти на ринку зі шкляночками, — ​пригадує пані Віра.

У компанії «професійних збиральників» я з усіх сил старалася не бути невдахою.
У компанії «професійних збиральників» я з усіх сил старалася не бути невдахою.

Нині ж чорниці збувати стало простіше. Біля кожної виїзної дороги з лісу стоять заготівельники з вагою і ящиками. Місцеві кажуть, що ціна зазвичай у всіх однакова. Зараз за кілограм у селі платять 75 гривень.

Читайте також: Чорне золото: на Рівненщині попри заміновані ліси, люди збирають чорниці (Відео).

— Є такі сім’ї, які тільки чекають тих ягід, щоб заробити. Запрягають коней і виїжджають ще до світанку. За виручені кошти вони і хати будують, і дітей навчають. Головне, щоб чорниці великі вродили і рясно, — ​розповідає пані Алла.

Поки я слухала, мої співрозмовниці заповнили ціле відро. Я ж твердо вирішила, що за чорниці на ринку більше не торгуватимусь.

— Це важка праця. Ввечері і спина болить, і коліна. Але ми, місцеві, вже звикли, нас навіть комарі не так кусають. Втім, йдемо до лісу з острахом, бо ж прикордонна зона. Найголовніше нині для всіх — ​щоб війна закінчилася, — ​підсумувала пані Віра.

Останні новини:

Усі новини російсько-української війни – тут.

Реклама Google


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel