Нехай рідна земля, яку він любив щиро й жертовно, буде пухом Василю-Герою!
«Схопилася мертвою хваткою за труну сина»: Берестечко попрощалося з ще одним захисником України (Фото)
Протягом року Поліна Гарасюк похоронила двох синів. Побивалася горлицею, як не стало старшого Леоніда. А що вже боліло материнське серце за молодшим Василем!
Війна для цієї неньки почалася ще в 2014 році, як він пішов боронити Донеччину. В одному з боїв дістав контузію, але на це довго не зважав. Побув трохи вдома і, як тільки зміг, поспішив на передову до бойових побратимів.
– Простий, невибагливий, нелукавий був чоловік. У допомозі не відмовляв. Гордився двома донечками. Після смерті батька й брата став єдиною неньчиною надією. Міг би ще жити, якби не війна… – горює з земляками заступниця Берестечківського міського голови з питань діяльності виконавчих органів – начальниця відділу освіти, культури, молоді, спорту і соціального захисту Валентина Залевська.
Ніхто й ніщо не зміг стримати Василя Григоровича, коли росія вторглася в нашу Україну цьогоріч 24 лютого. Пішов відстоювати свою країну добровольцем. По-іншому не зміг.
Ніхто й ніщо не зміг стримати Василя Григоровича, коли росія вторглася в нашу Україну цьогоріч 24 лютого. Пішов відстоювати свою країну добровольцем. По-іншому не зміг.
Службу мав у Луцьку. Останнім часом лікувався. Давалися взнаки старі й нові рани.
А 22 липня батьківщина патріота зойкнула від горя: не стало її Василя – життєрадісного жителя села Старики, якому 16 червня виповнився 41 рік.
…Земляки зустріли його на останній земній дорозі на околиці міста. Дорогу встелили квітами, тугу тамували плачами. А як до труни підійшла мама, не стримували ридань.
Здавалося, вона мертвою хваткою схопилася за сумне дерев’яне ложе сина. Так бігла за машиною, кроплячи асфальт сльозами. Голосила так, що, здавалося, той крик торкався неба.
Похоронна процесія в скорботі зупинилася на головній площі міста. Панахиду за воїном служив собор священників Православної церкви України на чолі з деканом Берестечківського благочиння Володимиром Курчином. Відспівали Василя Гарасюка в Свято-Троїцькому соборі міста, де настоятелем отець Микола Качмар. Прощальне вдячне слово від громади йому мовив голова Берестечківської міської ради Ігор Грудзевич.
… Помолилися ридма біля отчої хати покійного. А потому: «Не забирайте мене з цвинтаря, зостанусь біля синів», – просила людей згорьована Поліна Гарасюк. 40-й день смерті її Василя буде днем роковин його брата Леоніда...
Без коментарів. Нехай рідна земля, яку він любив щиро й жертовно, буде йому пухом.
– Людоньки, не привозьте більше з тої війни «такими» матерям синів, – ледь спромоглася сказати біля останнього місця спочинку найдорожчого.
Василь Гарасюк – уже п’ятий захисник із Берестечківської округи, який віддав життя за Україну в боротьбі з рашистами. 5 липня місто провело у Вічність Сергія Ляшука, трохи раніше – Андрія Семеновича. У АТО загинули Юрій Данилюк і Микола Вільчинський.
ОСТАННЬОЮ ДОРОГОЮ ВАСИЛЯ ГАРАСЮКА...(Фоторепортаж Євгенії ХАРКІВ)
…Земляки зустріли його на останній земній дорозі на околиці міста. Дорогу встелили квітами, тугу тамували плачами.
Василь Гарасюк – уже п’ятий захисник із Берестечківської округи, який віддав життя за Україну в боротьбі з рашистами.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
Читайте також на volyn.com.ua: ««Я вже не вірю в нашу перемогу»».
