«Неймовірно, але кошти на військові аптечки переказують... самі воїни»

«Коли велика біда, головне — ​встигнути»

Хоч фонд «З Богом у серці» на Волині й в Україні знають як такий, що підтримує невиліковних дітей з онкохворобами, у час війни він почав опікуватися ще й військовими. Керівниця Марія Бадалян зауважує, що це сталося само собою, бо серед колег-волонтерів були ветерани АТО:

– 24 лютого деякі колеги склали рюкзаки й поїхали в зону бойових дій. Спочатку ми допомагали їм, як друзі. Потім усе стало масштабніше, бо, наприклад, партнери з-за кордону почали спрямовувати нам зібрану гуманітарну допомогу. Казали: «Ми вже вас знаємо й довіряємо вам».

 До прикладу, Марія Бадалян досі чудується вчинком канадської сім’ї, яка мало того, що зібрала з сусідами допомогу в перші дні війни, то ще й доставила її до кордону з Польщею (глава родини віз особисто усе літаком, «щоб не згубилося»). Основна і єдина ниточка зв’язку цієї сім’ї з Україною — ​це усиновлений хлопчик із ДЦП.

Тож нині у фонді пакують військові аптечки: закуповують необхідні медикаменти, шиють тактичні підсумки й відправляють бійцям. Кожна аптечка за стандартом НАТО, повідомляє Марія, коштує 6 тисяч гривень:

— Раніше ми передали уже 60 таких наборів. Це не просто сумочка із таблетками від кашлю й шлунка. Тут найнеобхідніше, що здатне допомогти при бойовому пораненні. Звісно, в ЗСУ видають аптечки, вони чудові. Але ж ми маємо розуміти масштаби потреб! От хотіли закупити турнікети в українського виробника, але нам сказали, що вони не встигають із держзамовленням. Близько 4 місяців уже стоїмо за ними в черзі, бо купуємо тільки сертифіковане і від виробників. Шукаємо найнижчі ціни. Усе, що потрібно (наприклад, турнікети), перевіряємо. Ми хочемо зробити так, щоб ці аптечки отримало якомога більше бійців, тому й оголосили збір коштів.

 Марія показує, що подарували Фонду захисники, які уже користуються аптечками: прапор свого підрозділу та шматок бойового снаряда як символ того, що волонтери теж є частиною армії:

 

 Є ще особливі подарунки від дітей аж з-за кордону:

 

 Уявіть свого сина, який іде без аптечки під обстріл. Та ви б усе зробили, щоб в нього вона була!

Станом на 19 липня зібрано понад 46 тисяч гривень, а потрібно 91 з половиною. У фонді на ці кошти мають придбати кровоспинні препарати, життєвоважливі при важкому пораненні. Марія Бадалян не приховує: вони раді кожній гривні. Ділиться, що серед тих, хто переказує, чимало людей, яким самим потрібна допомога:

 — Коли приходять внески на рахунок фонду, бачу прізвища знайомих людей. Працює той же принцип, що й коли ми збираємо кошти онкохворій дитині: перші, хто скидає, — ​це батьки інших дітей із таким же діагнозом, яким самим потрібна кожна копійка. Відправляють не тому, що мають зайве, а тому, що знають, яка це велика біда і що головне — ​встигнути!

У передачі аптечок для армії, підсумовує волонтерка, теж діє правило: гаяти часу не можна! Та усе ж вона не може спокійно сприймати, коли кошти надсилають військові з гарячих точок:

 — Ми передаємо безкоштовно, а вони кажуть, що хочуть зробити внесок. Мені аж боляче, коли я таке чую! Як же це так! Це неправильно! Я забороняю їм це робити. Тим більше, що багато з них і так самі купують собі інше необхідне, навіть соромляться звернутися… Але потім бачу, що все одно гроші надсилають! Певно, тому, що вони, як ніхто, розуміють, як це важливо. Якщо чекати, то вже та аптечка може й не знадобитися… Хоч її немає — ​людина все одно йде під обстріл, на бойове завдання. Це страшно…

Марія несподівано всміхається й каже, що праця у фонді — ​це не тільки про тривожне. Розказує про особливих колег.

«Маю надію на завтра, то й мушу робити все, щоб її мали й наші захисники»

Волонтер фонду Володимир Штунь знає все про зйомки музичних кліпів та рекламних роликів, він — ​власник продакшн-студії. Але з початком війни переорієнтувався на кравецьку справу: опікується пошиттям підсумків для аптечок, які формують у цьому благодійному фонді. Саме тепер уперше сів за швейну машинку, ніколи раніше цього не робив і навіть про таке не думав. Володимир знаходить і купує тканину, розвозить її різним кравчиням, теж волонтеркам, а тоді зшиває виготовлені ними елементи. На кожен підсумок потрібно близько двох годин. Коли його запитують: «Як вдається не вигоріти?» — ​відповідає, що вигорів давно. Однак Володимир знає, чому тримається за цю справу:

— Якщо я не воюю, якщо це роблять інші, поки я живу, сміюся й маю надію на завтрашній день, то і я мушу робити все, щоб ті, хто воює, теж мали надію на завтра.

 

 

  У фонді «З Богом у серці» знають, як важко бути волонтером і як непросто жертвувати гроші українським воїнам регулярно. Марія Бадалян каже, що направду цінна кожна гривня:

— Уявіть свого сина, який іде без аптечки під обстріл. Та ви б усе зробили, щоб в нього вона була! Нема «великих» грошей, то бодай 5 чи 20 гривень важливо відправити. Нам 15 гривень переказав хлопець, який хворіє на онкологію вже 9 років. Він має інвалідність — ​і підробітку не може через це знайти. Тільки-но закінчив семінарію… Ми маємо працювати й для того, аби світ не забував про війну в Україні! (Тим більше, російська пропаганда свою справу робить — ​налаштовує світову спільноту, щоб перестала допомагати).

Треба наче й баланс тримати — ​радіти життю, але я вважаю: якщо військовий ризикує своїм життям заради нашого, то й ми маємо робити усе можливе, щоб вберегти його, щоб він повернувся і міг з нами пити каву та ходити в кіно. Не можна відсторонюватися — ​це дуже велика пастка!

Кошти на аптечки для військових можна переказувати за номером картки: 4246 0010 3017 1825. Розрахунковий рахунок № 26002030811334. Телефон Фонду для довідок: 095 010 7221.

Олена КАЛЕНЮК

Читайте також: Один із «привидів Києва» розповів, як вони б’ють «крутих» росіян