Каструля борщу в селі — це 3 км шляху…
… і пів дня активної діяльності. Справжній фітнес-продукт
У місті варити борщ нецікаво. Пішов на базар, усе купив, зварив, випив, з’їв, заснув.
У селі — інакше. Накопав картоплі, помив, пошкріб. Вернувся по моркву. Знайшов, зрадів. Поскуб шовковиці й смородини…
Забув за борщ, ліг під грушею, задрімав, прокинувся, вбив муху. Згадав за борщ — спохопився… Потім — буряк, цибуля…
Забув за борщ, ліг під грушею, задрімав, прокинувся, вбив муху. Згадав за борщ — спохопився… Потім — буряк, цибуля…
Тоді йдеш по сусідах шукати ревінь. Говориш про войну, квитанції і колорадського жука. Слухаєш 125-й
раз анекдот, який знаєш ще з першого класу. Нещиро смієшся…
Словом, за моїми підрахунками по трекеру, каструля борщу в селі — це 3 км шляху і пів дня активної діяльності. Справжній фітнес-продукт. Плюс — соціалізація, хай і примусова.
Не знаю, чи вимірював до мене хтось борщ у кілометрах, але — най буде. Борщ має бути порахований у всьому: кілометрах, годинах, градусах, пікселях, амперах, ньютонах, барелях і паскалях. На самотьок* цю справу пускать нельзя!
*Текст подаємо суржиком, який активно використовує автор.
Віталій ЧЕПИНОГА, політик, блогер