«Я не чекатиму, коли настане мир, щоб боротися за мову» — така позиція ротного з батальйону «Свобода».
Батько легендарного українського бійця вибрав «рускій мір»
«Все, баста! Російськомовні мають два варіанти: отямитися та спілкуватися українською або нехай шурують туди, де їм з їхньою гадською мовою будуть раді. А таким не раді ніде!»
34-річний Володимир Ращук — актор театру і кіно, професійний музикант і виконавець родом із Маріуполя. Після лютневого нападу росії на Україну він пішов на фронт і сьогодні — ротний у легендарному батальйоні «Свобода», який визволяв Київщину, вів тривалі і вкрай напружені бої за Рубіжне та Сєвєродонецьк. Має позивний Артист.
Зараз Володимир перебуває на лікуванні у Києві, тож 17 липня вперше за п’ять місяців повномасштабної війни зміг вийти на сцену свого рідного театру ім. Лесі Українки, в якому працює 17 років, щоб зіграти у виставі «Джульєтта і Ромео». Каже, що «тремтів, як дівчина перед першим побаченням», адже «нарешті театр Лесі Українки став україномовним».
300 років знущань з України, майже 31 — нашої незалежності, вісім літ війни, майже пів року повномасштабного вторгнення. Скільки вам ще треба часу, щоб вивчити мову?! Поки вам не прилетить у будівлю чи не зачепить особисто, так і виступатимете за російську?
— Знаєте, дружина дивилася цю виставу вже 18 разів, але вперше — українською. Вона потім сказала: «І раніше було багато внутрішньої енергії. А зараз вона просто шлейфом за тобою йде. Причому дуже потужна!» — поділився Володимир.
— У кожному інтерв’ю повторюю: «Я не чекатиму, коли настане мир, щоб боротися за мову». Розкажу свіжий приклад, — продовжує він. — Сьогодні (20 липня. — Ред.) ми їздили на одруження нашого побратима Флойда. Купили надувні кульки. Поки чекали на вулиці, повз проходила жінка, побачила їх і запитала з таким московським акцентом: «Где такие купить? У моего сына скоро день рождения». Моя дружина відповідає: «Я вам з радістю скажу, якщо ви те саме запитаєте у мене українською». Та жінка почала розказувати, що вона зі Львова, володіє українською, а мовного конфлікту в Україні не існує. Хіба?! Я — маріуполець, який 34 роки проговорив російською. І от більше не хочу мати нічого спільного з нею! Я не буду грати мовою ворога, говорити нею, слухати їхню музику (тим паче, що вона й так просто жахлива).
Рішення більше ніколи ні з ким не говорити російською Артист прийняв після останньої розмови з батьком, який живе у Донецьку і є прихильником «руского міра». Син попросив тата виїхати з міста, бо «коли ми туди прийдемо, ти мені будеш ворогом».
— Я так розумію, цю нашу розмову чула та його ополченка, яка з ним живе. Вона почала казати, звичайно, кацапською: «Ти батька нервуєш, він постійно на крапельницях, а ти так поводишся!». І коли тато мене запитав: «А ти не можеш зі мною говорити нормальною мовою?» — це було останньою краплею. Я сказав, що ніколи ні з ким не розмовлятиму кацапською!
З іншого боку, є моя сестра, яка виходила із драмтеатру в Маріуполі за три дні до авіаобстрілу. Зараз живе у Німеччині. Їй 50 років. Вона почала там вивчати німецьку (такі правила в країні) і розмовляє українською. При тому, що теж усе життя говорила російською! А от її знайома поїхала із Маріуполя до Іспанії. Поки вчить мову, власник будинку, де вона живе, завантажив у телефон українсько-іспанський перекладач, щоб так спілкуватися. Ця жінка попросила російсько-іспанський, бо їй було незручно. На що чоловік відповів: «Вивчайте українську». І я розумію, що тільки так має бути! А мені зараз говорять: «Давай тільки без цих радикальних поглядів». Я відказую: «300 років знущань з України, майже 31 — нашої незалежності, вісім літ війни, майже пів року повномасштабного вторгнення. Скільки вам ще треба часу, щоб вивчити мову?! Поки вам не прилетить у будівлю чи не зачепить особисто, так і виступатимете за російську?». Але все, баста! Немає більше часу на такі дискусії. Усі, хто не встигли «заскочити в цей потяг», мають два варіанти: отямитися та спілкуватися українською або нехай шурують туди, де їм з їхньою гадською мовою будуть раді. А таким не раді ніде!» — каже воїн Артист.
Повний текст:
Ольга МОСКАЛЮК,
censor.net
Читайте також: «Вони цілуються так, ніби хочуть обмінятися душами».
