Як навчити любити українське: колонка мами 4-х дітей

Певно, не лише я зауважую, як зріс інтерес дітей до всього українського. Одне запитує, чи Дніпро — ​річка чи місто, інше цікавиться, чи не краще було б називати стяг блакитно-жовтим, «бо ж небо зверху». Хлопчаки в пісочниці обговорюють питання: «Що робити, якщо піймаєш пару окупантів?». А згодом вони ж запрошують один одного на похорон путіна, розповідаючи при тому про міць українських захисників… У нинішній час мій 5-літній син, приміром, всотує знання про Україну зі швидкістю світла. Хотілося б, щоб його цікавість до нашого не спадала, але як навчати любити українське, не перегинаючи палиці?

Відповідь на це питання знайшлася несподівано під час інтерв’ю з волинською поетесою Сімою Кордуновою. З-поміж іншого вона переповіла два найяскравіші дитячі спогади. Перший — ​це книжечка, яку купив їй, дівчинці приблизно п’ятирічного віку, тато. Тоді її дуже вразили ілюстрації із зображенням природи: маленька Сіма з радістю впізнала на картинках ті рідні квіти й трави, які ростуть у її селі. Якщо їх помістили у книгу — ​отже, вони дуже важливі людям. Другий спогад — ​як на табуреточці перед дорослими гостями вона читала вірш зі словами: «Українка я маленька, українці батько й ненька». А ще ж були татові пісні про козацьких гетьманів, які звучали постійно. «Своє національне, рідне, суттєве, — ​упевнена Сіма Кордунова, — ​треба вкладати діткам змалечку через вірш, пісню, книгу».

«Своє національне, рідне, суттєве, — ​упевнена Сіма Кордунова, — ​треба вкладати діткам змалечку через вірш, пісню, книгу».

Пропонувати важливе і вчасно ділитися ним із дітьми, упевнена і я, — ​це місія батьків. Дрібниць тут не буває! Навіть підлітку, в якого ще формується само- й національна свідомість, надзвичайно важко знайти головне в океані інформації. (Тим паче, що на манівцях нетерпляче потирає руки «рускій мір»!)

Якщо маєте свої історії на цю тему — ​запрошую ділитися. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».

Читайте також: ««Щоб кордони були міцні»: колонка мами 4-х дітей»