Дитині варто пояснювати, хто й коли винний.
«Я не винен»: колонка мами чотирьох дітей
– Яка ж погана в мене рука! Через неї мені болить нога! – Про що ти? – Вона відчинила двері просто мені на ногу!
Син витирав сльози, а я, щиро співчуваючи, уже прокручувала в голові, як-то йому пояснити, хто керує його руками-ногами. Думаю, що дитині важливо правильно будувати причинно-наслідкові зв’язки, зокрема і в пошуку відповіді на питання «Хто винен у тому, що сталося?». Якщо її в цьому спрямовувати, то буде легше усім: і рідним, і друзям, і знайомим (і тепер, і в дорослому віці). Приміром, нема гіршого, як працювати пліч-о-пліч із людиною, яка не вміє визнати свою вину, більше того — шукає, на кого чи на що її можна звалити. Не впевнена, але маю підозри, що це пов’язано з недовиконаною «роботою» мами й тата. (Буває таке, що дорослі сварять пальчиком двері чи стіл, що «завдали» болю дитині, і коли їй рік, і коли п’ять. Ще в іншому випадку дитя постійно чує, що воно «в усьому винне».)
Буває таке, що дорослі сварять пальчиком двері чи стіл, що «завдали» болю дитині, і коли їй рік, і коли п’ять. Ще в іншому випадку дитя постійно чує, що воно «в усьому винне».
У психології є поняття «локус контролю». Воно означає, що люди суб’єктивно пояснюють собі причини різних подій або зовнішнім впливом (добре чи погане стається через непереборні обставини, інших осіб), або внутрішнім (усе сталося через мене). Кажуть, що схильність бачити причину (винного) закладається в дитинстві й закріплюється в юності. Отож на це можна й варто впливати.
Тож ми з малим говорили спершу про лисичку з казки, яка звинуватила свій хвіст у тому, що він погано працював при втечі від собак, а потім — про руки, «що насувають двері на ноги». Син просив розказати казку про пошук винного двічі, а я просила його поміркувати над питанням, чи ж таки правильно лисичка, та й він зокрема, визначили винуватця. Хочеться вірити, що це не дрібничка, а підловлений момент, який можна скоректувати, щоб не закріплювалося викривлене.
Якщо маєте свої історії на цю тему — запрошую ділитися. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО, мама
Читайте також: «Як навчити любити українське: колонка мами 4-х дітей»
