Монах, який пішов захищати Батьківщину, загинув на фронті

«Віримо, що отець продовжить захищати Україну своїми молитвами біля Престолу Божого!»

«Отець Пімен, прийнявши чернечий постриг у ранньому віці, щиро служив Богу у монашому чині. З початком російської агресії, будучи щирим патріотом своєї Батьківщини і правдивим християнином, він, не лишаючи чернечих обітниць, пішов добровольцем захищати суверенітет та територіальну цілісність України у зоні проведення ООС. Виконував бойові завдання та брав безпосередню участь у боях на передовій», — ​написав на своїй сторінці у фейсбуці митрополит Переяславсько-Вишневської єпархії ПЦУ Олександр (Драбинко).

Після звільнення з військової служби монах Пімен став насельником монастиря Святителя Нектарія Егінського. Згодом продовжив служіння в одному з монастирів на Прикарпатті. На початку літа цього року отець Пімен ухвалив рішення знову повернутися до військової служби.

«Він положив душу свою, захищаючи рідну землю, наш нарід, наші святині — ​монастирі і церкви, українських дітей, жінок, старших людей. Ієромонах Пімен був щирим воїном Небесного Царя, відданим захисником своєї земної Батьківщини, старанним монахом, благоговійним священником, вірним братом і другом! Віримо, що отець Пімен продовжить захищати нашу рідну Україну ​своїми молитвами біля Престолу Божого!» — ​йдеться у повідомленні.

Як священник міг взяти до рук зброю?

 На це питання, яке цікавить багатьох людей, на своїй сторінці у фейсбуці дав відповідь священник ПЦУ з Нововолинська Віктор Мартиненко:

«Блаженної пам’яті ієромонах Пімен перший раз служив у ЗСУ, будучи монахом і не маючи священного сану. Прийнявши священство, він мав намір звершувати своє служіння у церковній службі та чернечій молитві. Але велика війна, звірства та геноцид, що чинять російські окупанти, змусили його відкласти священство і повернутися до військової служби.

Канони Церкви забороняють одночасно звершувати священнослужіння і брати участь у бойових діях. Отець Пімен розумів і дотримувався цього. «Я дуже люблю свою Батьківщину і, незважаючи на свій церковний сан, вирішив повернутись в армію. Це був тяжкий вибір, але я його зробив», — ​написав він.

Відтак, ставши воїном ЗСУ, отець Пімен перестав бути ДІЮЧИМ священником, припинив звершувати священнослужіння, — ​добровільно, не маючи позбавлень і заборон. Слід зауважити, що при цьому він не втратив сан священника, оскільки благодать священства є незгладимою.

Велика війна, звірства та геноцид, що чинять російські окупанти, змусили його відкласти священство і повернутися до військової служби.

В історії Церкви знаємо багато прецедентів, як священники та ієрархи відклали священнослужіння, ставши до зброї для захисту Батьківщини.

Монахи Олександр Пересвет та Родіон Ослябя за церковним переданням, з благословення преподобного Сергія Радонезького, брали участь у битві за звільнення рідної землі.

Архімандрит Григорій Папафлесас — ​національний герой Греції, активний учасник війни за незалежність Греції.

Екзарх Вселенського Патріарха, митрополит Коринфський

Іоасаф, бувши духівником козацького війська гетьмана Богдана Хмельницького, загинув у битві під Берестечком, на коні із шаблею в руках.

Архієпископ Кіпрський Макарій Мускос очолив визвольне повстання кіпрського народу, а згодом став президентом Республіки Кіпр.

Історія Святої Гори Афон знає безліч епізодів, коли монахи зі зброєю в руках давали відсіч численним піратам та турецьким загарбникам. У кожному монастирі був арсенал зброї. Досі можна побачити бійниці в стінах обителей.

Священник, який бере у руки зброю для вбивства, агресії, загарбницької війни — ​заслуговує морального осуду та жорстких канонічних покарань. Природно, коли священник бере участь в оборонній війні, стає на захист своєї сім’ї та держави як чоловік і громадянин, а ще й віддає своє життя — ​він достойний вшанування як герой та мученик за народ.

Вічна та блаженна твоя пам’ять, достоблаженний і приснопам’ятний брате наш Пімене, наш захиснику та Герою!».

Читайте також: Потрібно готуватися до найгіршого, – мер Енергодара про ситуацію на ЗАЕС

Нестор ДИМ