Лучанка під час війни врятувала 50 тварин і допомагає переселенцям з домашніми улюбленцями (Фото)

Останні 10 років Вероніка-Соломія Цибульська навчалася на зоопсихологиню та реабілітологиню тварин і працювала за спеціальністю. Журналісти Суспільного розповіли її історію, пише ВСН.

Один з випадків — врятований пес, який за 7 років встиг стати повноправним членом сім’ї, врятував життя її сина.

Це сталося рано-вранці. Удома був лише син і тварини. Один собака, Бульдозер, почав наполегливо гавкати, чого ніколи раніше не ставалося. Син прокинувся, спустився з другого поверху подивитися, у чім річ і чому Бульдозеру не спиться. За ті лічені хвилини в його кімнаті сталося замикання електромережі через увімкнений камін, усе швидко задиміло, вогонь перекинувся на штори, сильно чадила плівка натяжних стель. На щастя, перед виходом із кімнати син автоматично поклав телефон у кишеню штанів, і так зміг викликати пожежну. Знищено було весь другий поверх. Син устиг вивести майже всіх тварин, загинула від диму лише одна киця. Бульдозер без перебільшення врятував життя моєму синові й іншим тваринам у будинку, – розповідає Вероніка-Соломія.

З початком повномасштабної війни Росії проти України, коли ще більше домашніх улюбленців потребують порятунку й опіки, до дівчини звертаються люди з проханням урятувати тварин, які постраждали. За ці місяці через її дім пройшло близько 50 чотирилапих. Усіх вилікували, відгодували, щепили та доглянули, згодом прилаштували в Україні чи вивезли в Польщу.

Окреме місце в діяльності дівчини — допомога з пошуком прихистку для сімей із тваринами.

Їм знайти прихисток найважче. Є випадки, коли людей із тваринами навіть не беруть в автобуси чи в поїзди, і люди опиняються перед страшним вибором. Кожен, хто не покинув свою тварину, міг узяти в руки зайву сумку з речами. Тому всі ці люди заслуговують на повагу та допомогу. І я допомагаю зробити перші кроки з тваринами у нове вимушене життя, - каже лучанка.

Знайти житло для людей із тваринами нелегко, зазначає Вероніка-Соломія. Дівчина створила для цього групу у фейсбуці, і окрему групу для допомоги таким людям загалом (робота, загальна інформація, конкретні речі, продукти).

Я не планувала собі такого життя, я не бажала жити під час війни, як і мільйони українців. Але мені в житті часто допомагали саме чужі, незнайомі люди. Тому я зараз маю чим поділитись з іншими. Я не бачу причини не допомогти комусь, якщо це мені по силах і якщо це може змінити чиєсь життя чи хоча б трошки його полегшити. Я втомлююсь, але втома проходить, коли я бачу очі людей із різних міст України, які знають, де будуть жити завтра, — розповідає дівчина.

Нещодавно в будинку Вероніки-Соломії одночасно перебувало близько 30 кішок і собак. Більшість із них привезли одним бусом із Миколаєва, який регулярно обстрілюють російські війська. Дівчина розповіла, що познайомилась з Ольгою, яка живе у Миколаєві й опікується собаками та котами. Наречений Ольги боронив «Азовсталь», нині він у полоні. Щоб урятувати його з побратимами, Ольга з іншими дружинами «азовців» має багато поїздок і справ за межами Миколаєва, а тому фізично не може стежити за великою кількістю тварин.

Я вирішила забрати від Ольги стільки тварин, скільки кліток поміститься в бус. Помістилися 22 клітки. Усі тварини, крім одного хворого собаки, вже в нових родинах у Луцьку чи в Польщі. Були ще тварини з Ірпеня, Броварів, Харкова, — каже Вероніка-Соломія.

Людство має єдиний шанс не самознищитись – почати дорожити кожним життям. Життям і людини, і тварини, — переконана Вероніка-Соломія.

Читайте також: Вівчар з Донеччини пригнав на Волинь врятованих овець