Троє з чотирьох українців не дадуть збрехати, що Україна рухається у правильному напрямку

…оптимізмом наших співвітчизників

Україна зараз — ​як натягнута струна. Сталева. І напружена. Щоб розірвати цю струну, росія докладає всіх зусиль. А вона тримається. Хоч платить за це дуже дорогу ціну. І продовжує воювати, волонтерити, допомагати біженцям, донатити на армію, просто робити свою роботу і тримати економіку. Просто давати раду собі і дітям. Уже шостий місяць.

Інколи говориш з людиною, вона щось відповідає, але бачиш, що робить це автоматично, бо думками десь далеко — ​з чоловіком, сином, братом — ​там у лісах під Слов’янськом чи в степах біля Гуляйполя. Війна, здається, не оминула нікого…

Як виявляється, є довгий список не тільки того, чого ми можемо повчитись у Заходу, а й довгий список того, що в нас краще і ми можемо запропонувати їм!

Але, незважаючи на втрати, втому, шалені емоційні гойдалки, українці продовжують залишатись оптимістами. Опитування свідчать: більшість наших земляків вірить, що ми переможемо, при цьому 84% опитаних виступають проти будь-яких поступок росії заради миру. Ця віра є не результатом якихось рожевих мрій, а усвідомленим вибором, глибоким розумінням, що дорога буде важкою і довгою, але ми мусимо її пройти. Бо як інакше пояснити такі дві цифри: 74% українців відчули погіршення свого економічного становища, але при цьому 75% все одно впевнені, що держава рухається у правильному напрямку? Це — ​ніщо інше, як готовність і далі йти до перемоги, попри біль і втрати.

Українці – ​дивовижні.

…як народ відкриває себе для себе і світу

Викладач і громадський діяч Валерій Пекар оприлюднив створений науковцями довгий перелік змін, яких Україна зазнала за час повномасштабної війни. Там багато позитивного: наприклад, ми стали значно більше довіряти одне одному, стали терпимішими, з’явилось таке явище, як масове благодійництво. Ще більше людей усвідомили себе українцями і стали прихильними до всього українського. Зник поділ на Захід-Схід — ​усі чітко знають, хто ворог, а хто друг і куди має рухатись Україна. Обов’язково демократична, вільна, децентралізована і озброєна до зубів. Є там навіть такий пункт: «ще ніколи турбота про тварин не була такою публічною та видимою, як зараз». Що ж, на тлі нелюдів-рашистів українці іншими очима подивились навіть на «братів своїх менших»…

Але одними з головних для мене у цьому списку є ось такі тези: «Зросла територіальна мобільність населення: відбулася велика зустріч українців з українцями», «сталася велика зустріч українців і Європи та світу. Фіксуються зміни у відчутті меншовартості українців перед Заходом».

Хоч до великої міграції нас змусила велика трагедія війни, українці в буквальному розумінні перезнайомились між собою та світом. І, хочеться вірити, у більшості своїй відкрили, наскільки ми потрібні один одному і сильніші разом. Дуже сильні і круті, як підтверджує війна. І наша різноманітність насправді не відштовхує, а більше притягує і збагачує усіх нас.

Ми переусвідомили себе і почали скидати із себе окови меншовартості, які так завзято нам вбивали століттями, в тому числі і перед Європою. Як виявляється, є довгий список не тільки того, чого ми можемо повчитись у Заходу, а й довгий список того, що в нас краще і ми можемо запропонувати їм!

І це чудове відкриття. Ті, хто змушений був шукати тимчасовий притулок у Європі, не дадуть збрехати.

Василь УЛІЦЬКИЙ, редактор відділу політики газети «Волинь».

Читайте також на volyn.com.ua: «У волинському місті заборонили «московські» церкви​».