Андрій Єдинак і не думав, що застосує свої вміння та навички гри на духових інструментах у ролі… історичного персонажа.
Луцький кликун грає Гімн і допомагає армії (Фото, відео)
Прогулюючись опівдні біля замку Любарта, ви, напевно, чули, як хтось із В’їзної вежі сурмить до болю знайому мелодію. Спершу це була легендарна «Волинь моя», а нині — Гімн України
Якось моя колега Руслана розповіла, як її знайомий — переселенець із Харкова — був вражений почутим і побаченим біля стін Луцького замку та порадів, що й у час війни ми бережемо свої традиції. Їх провідником із минулого у сьогодення є наш кликун — Андрій Єдинак.
Ось уже чотири роки талановитий волинянин, родом з Іваничівщини, обіймає цю офіційну для міста посаду. Тоді, 2018-го, щойно закінчивши Львівську консерваторію, він і не думав, що застосує свої вміння та навички гри на духових інструментах у ролі… історичного персонажа.
Колись труби, як у мене, у них не було. Вони сурмили в дерев’яні роги та перекликалися з веж тоді ще Окольного замку.
Багатьом поціновувачам творчості волинських музикантів Андрій Єдинак відомий як багаторічний учасник групи «Давня казка». Він також грає у таких колективах, як Lutsk Brass Band та Народний аматорський духовий оркестр Палацу культури Луцька (керівник — Анатолій Вихованець). Не так часто, як до війни, але якщо випадає нагода — обов’язково, збираючи з колегами кошти для потреб ЗСУ.
У наш буремний час пан Андрій є волонтером Всеукраїнської організації «Генерація змін» — допомагає нашим армійцям. Попри війну, не полишив і роботу кликуна.
Шостого березня минув рік, як він має своє професійне свято, започатковане Департаментом туризму та промоції міста, — День кликуна. Зізнається, що іноді й повітряна тривога припадає на його виступ на вежі, але чоловік таки грає. Бо сподівається на Бога і вірить, що все буде Україна.
На В’їзну вежу в будній день він підіймається орієнтовно об 11.50, переодягається у свій робочий історичний костюм. Рівно о 12.00 відіграє фрагмент мелодії Гімну, а в 12.05 — уже вільний.
— Якось була курйозна ситуація, коли завчасно приїхав автівкою на Замкову площу, а вона перекрита, бо мав бути якийсь фестиваль. І я мусив вертатися до Старого ринку. Залишив там машину і тільки об 11.55 звідти вибігав назад до замку. Трохи екстремально було — не встиг навіть переодягнутися: зіграв на вежі у тому, в чому був. Але таки встиг виконати свою місію, — розповів міський кликун. Каже, що попередньо вивчав інформацію про цю «історичну професію»: ще в Середньовіччі
кликуни були по всьому Луцьку в його тодішніх межах, зараз — тільки в замку, це більше туристична «фішка». Вони попереджали містян, щоб ті вчасно гасили вогонь, аби уникнути пожежі. Також оголошували прибуття різних послів, чиновників. Сповіщали й про народження дітей, про збір певних податків.
— Колись труби, як у мене, у них не було. Вони сурмили в дерев’яні роги та перекликалися з веж тоді ще Окольного замку: «Вартую!..» — «Вартую!..» — додав наостанок новітній кликун.
Читайте також: У Луцьку на будинку помітили велетенську букву Z (Фото)
Світлана ЗОЗУЛЯ
