На Волині руйнується пам’ятка архітектури – 400-літня церква (Відео)

На Волині пам’ятка містобудування та архітектури національного значення потребує термінового ремонту. Фундамент і дах розвалюється, а фарба лущиться.
Cвято-Михайлівська церква, що в селі Кисилин Затурцівської громади, збудована у першій половині XVII століття, тож поважний вік будівлі бере своє. У 2017 році була надія, що храм таки відремонтують. Тоді навіть розробили проєктно-кошторисну документацію, але грошей від держави залучити так і не вдалося, йдеться у сюжеті ТРК «Аверс».
Церква не зачинялася за жодної влади. Навіть у радянські часи тут проводили богослужіння.
«За паспортними даними, початок будівництва – 1632 рік. Якщо вірити нашому краєзнавцеві, вона була збудована за кошти графа Лодуховського. Це за краєзнавцем Харитоном Сагайданом. Такий є в нас у Затурцях чоловік. Збудована була як православний храм. В інтернеті можна знайти дуже багато інформації: починаючи від аріанської бібліотеки й закінчуючи невідомо чим. Але церква побудована суто як православний храм. Вона зведена у вигляді хреста, вівтарем на схід. Це свідчить про те, що це православна церква», – каже настоятель Свято-Михайлівської церкви Іван Квік.
Для будівництва храму використовували місцевий матеріал, адже у часи його будівництва в Кисилині працювали вапнярка і два цегельні заводи. Стіни цієї будівлі мають товщину понад півтора метра. У ті часи переважно будували дерев’яні церкви, тож поява у Кисилині такого величного мурованого храму свідчить про те, що тоді це було заможне містечко. Довгий час, до слова, стіни церкви були без розпису.

Стареньку дзвіницю, яка розташовується на вулиці, церковна громада почала ремонтувати самостійно, не чекаючи допомоги, бо вона могла б не пережити іще однієї зими.

«Розпис зробив художник Антонович у 1905 році. Але на початку 80-х, якщо я не помиляюся, була так звана «реставрація». Це просто в лапках. Тому що це було просто зверху усе замальоване. І замалювали автентичні розписи, автентичні фрески. Зверху було замальоване, десь приблизними фарбами. Найбільша біда тієї реставрації – то іконостас. Це просто крик душі всіх вірян. Він був позолочений. Що зробив совєт? Вони звичайною фарбою сріблянкою загатили його зверху», – каже настоятель.
Цікавим є зображення у храмі ікони Богородиці. З-під покрову голови Божої Матері вибивається пасмо волосся. Такого зображення Богородиці, за словами отця, не побачити ніде.

Церква пережила багато, а зараз потребує термінового ремонту. У 2017 році навіть розробили проектно-кошторисну документацію, щоб зовні відремонтувати пам’ятку. Тоді це коштувало орієнтовно 4,5 мільйона гривень. Але грошей від держави залучити так і не вдалося. Нині дах іржавіє, фундамент руйнується, лущиться фарба на стінах.

Стареньку дзвіницю, яка розташовується на вулиці, церковна громада почала ремонтувати самостійно, не чекаючи допомоги, бо вона могла б не пережити іще однієї зими.
«Церква потребує капітального ремонту. Щиро сподіваємося, що Господь пошле владу, яка зверне увагу на неї. Тому що всі приїжджають, кажуть: «Яка хороша церква». Подивилися, поїхали, а ти тут живеш і мусиш думати, щоб її трошечки десь оновити, підтримати в належному стані, що ми і стараємося робити», – каже священик.
Настоятель храму наголошує, що про ремонт усередині будівлі поки навіть не йдеться, треба терміново ремонтувати дах. Бо кожна гроза, вітер, дощ і сніг для пам’ятки архітектури загрожують руйнуванням.
«Про середину храму не йдеться, терміново треба його перекривати. Причому спершу верхній ярус. Тому що у нас панівні вітри західні, вони роблять нам багато шкоди. Може, після Другої світової війни її латали, але зараз вона потребує капітальних зовнішніх робіт. Чи це будуть реставраційні, чи поточні ремонти – їх треба робити», – переконує він.
Якщо грошей на ремонт пам’ятки не знайшли до війни, то під час війни і поготів. Але церковна громада сподівається, що про храм не забудуть та не дозволять природі й часу зруйнувати історію.