«У своїх публікаціях стараюся не робити того, що б нашкодило моїм героям, і пишу так, щоб могла потім із ними зустрітися. А жити в любові ніхто так не навчить дітей, як власний приклад батьків».
«Коханий підкорив мене словом «люблю», але не сказаним, а написаним його кров’ю»
15 серпня минуло 50 років Любові, яку заслужена журналістка України Катерина Зубчук віддала газеті «Волинь». Тому ми попросили нашу ювілярку розповісти в нинішньому номері про деякі професійні та особисті секрети. Гадаємо, дізнатися про них буде цікаво і корисно як читачам, так і колегам, особливо молодим колегам, які щодня мають можливість спостерігати за Людиною, закоханою в свою Професію, і вчитися в неї цієї Любові
Анкета для газети «Волинь»
1. Прізвище, ім’я, по батькові: Зубчук Катерина Василівна.
2. Якби не журналістика, то… Я хотіла би бути хранителькою музейних фондів — вивчати й берегти те, що залишили нам предки.
3. Ваша любов до журналістики взаємна чи ні? Думаю, що так. Інакше вже б давно ми «розлучилися».
4. Одне з ранніх відряджень, яке особливо запам’яталося… Було у місто Кузнецовськ (нині Вараш) на Рівненську АЕС у стадії будівництва ще першого енергоблока, де про наш із фотокором Миколою Зінчуком приїзд ніхто не знав і не збирався з нами спілкуватися. Але нас таки прийняли, і ми зробили репортаж із залу управління реактором.
А в Олени Зеленської я б запитала, чи підтримала б вона свого чоловіка в його бажанні боротися за президентське крісло, якби знала, що Україну чекає така кривава війна з росією.
5. Відрядження, про яке я мрію… Мрію про поїздку на кордон Волині з білоруссю після Перемоги, коли можна буде розказати й показати, наскільки він був укріплений та захищений у час загрози нападу ворога.
6. Як народилася фішка — «їжджу у відрядження в капелюшку»? Все дуже прозаїчно — аби працювати цілий день і не заглядати у дзеркальце, коли подує вітер, чи піде дощ («що там робиться на голові?»).
7. Вперше я поцілувалася… У 16 років із майбутнім своїм чоловіком Миколою (до одруження мине ще сім літ).
8. Слово, яким мене підкорив коханий… Це було «люблю», але спочатку не сказане, а написане його кров’ю.
9. Від чого може заплакати Катерина Зубчук? Від розчулення, яке здатний викликати і чийсь вчинок, і просто добре слово.
10. Я б хотіла записати інтерв’ю з відомим подружжям… Ади Роговцевої та Костянтина Степанкова. На жаль, це вже неможливо зробити…
11. По чому насамперед видно, що ви потрапили в «дім, де живе любов»? Якихось зовнішніх атрибутів нема. Ось коли поспілкуєшся, побачиш, як дивляться Він і Вона одне на одного, тоді й відчуєш, що тут живе любов, яка не старіє.
12. Якби була можливість поставити єдине запитання Олені Зеленській… То я б запитала, чи підтримала б вона свого чоловіка в його бажанні боротися за президентське крісло, якби знала, що Україну чекає така кривава війна з росією.
13. Який ідеал чоловіка і жінки для вас? Він — розумний і надійний, вона — впевнена в собі… в заміжжі за таким розумним і надійним мужчиною.
14. З усіх знятих фільмів, я хотіла би бути режисером… Американської романтичної драми «Щоденник пам’яті».
15. А головну роль зіграти у якій картині? У цьому ж фільмі, головна героїня якого вибрала не вигідне заміжжя за забезпеченим чоловіком, а любов.
16. Я б хотіла бути автором пісні… Звісно, це «Чари ночі», написаної Олександром Олесем, упізнаваної з перших слів: «Сміються, плачуть солов’ї…».
17. Книжка, яку я б взяла на безлюдний острів… Біблія. Аби на самоті прочитати її досконало, а не лише якимись уривками.
18. Країна, яку я раджу відвідати кожному українцеві після війни… Це Україна. А то ми можемо побувати в африканській Сахарі й не знати про дивовижні Олешківські піски на Херсонщині — найбільшу пустелю Європи.
19. У Бога насамперед я запитала б… Не запитала б, а, точніше, попросила, аби Він простив за те, що зверталася до Нього частіше в біді, коли потрібна була Його допомога. А от благополуччя сприймала як належне, не дякуючи Господу за нього.
20. Життєве кредо Катерини Зубчук: «Летіти в житті на двох крилах, якими для мене завжди була сім’я і улюблена робота».
