Світла пам’ять Герою!
Батькам загиблого волинянина, його побратими подарували портрет сина (Фото)
У пам'ять про загиблого в російсько-українській війні волинського прикордонника Миколу Ткачука для його родини передали портрет, виготовлений із сірників
Картину виконав майстер із села Новосілки Юрій Семенюк.
Про це повідомили у пресслужбі західного регіонального управління Держприкордонслужби.
Життя прикордонника Миколи Ткачука обірвалося 24 березня цього року. Він загинув на Донеччині під час обстрілу з ворожого танка. Багато планів та мрій ще було у Героя…
У вересні планував приїхати у відпустку, щоб провести найменшу донечку Маргариту в школу. З дружиною Оксаною збиралися відзначити 23 роки спільного життя й поїхати у сімейну подорож. Та не судилося. Замість нього до рідних тепер навідуються колеги з Волинського прикордонного загону, в одному з підрозділів якого Микола проходив службу до серпня минулого року.
Ексклюзивний портрет сина прикордонники презентували батькам загиблого під час чергової зустрічі. Виготовив його односелець Миколи – місцевий майстер Юрій Семенюк. 25 тисяч сірників, 23 кольори та три тижні кропіткої праці, і пронизливий погляд, ніби живий, дивиться на рідних. На знімку, з якого майстер виготовляв портрет, Микола зі своєю чотирилапою напарницею патрулює ділянку українсько-польського кордону. Фото зроблене торік, незадовго до того, як прикордонник відправився боронити східні рубежі нашої країни.
«З Миколою ми познайомилися 2019 року, разом проходили службу, заступали разом у наряд постійно. Мені було цікаво дуже, як він розказує про собак, був кінологом дуже хорошим. Я вирішив теж піти в кінологи й разом служили»,- розповів Віктор Кукевич.
Ексклюзивний портрет сина прикордонники презентували батькам загиблого під час чергової зустрічі. Виготовив його односелець Миколи – місцевий майстер Юрій Семенюк.
Немає й дня, щоб про Миколу не згадували його дружина Оксана та дочки, особливо наймолодша Маргарита.
«Ми їй сказали, але як оце пояснити, як – не можу просто пояснити. Вона не вірила спочатку. А потім уже, коли в церкві побачила, що він лежить, то казала, що наш тато – найгарніший. Фактично ми щодня ходимо на кладовище. Вона перша біжить. Якщо я знаю, що її десь нема, то вона побігла туди. Навіть сусіди є, що на машині їдуть, бачать, що вона біжить, і підвозять додому», – поділилася Оксана.
Для майбутньої школярки прикордонники теж приготували подарунок, а саме шкільний рюкзак із зображеними фламінго, який вона дуже хотіла, та різноманітне письмове приладдя. І як би хотілося, щоб перший дзвінок для цієї світлої та талановитої дівчинки пролунав під мирним українським небом, за яке боровся її тато.
