Дарку Гусяк арештували у 26 років, а вийшла з концтаборів у 51 

15 серпня у Львові поховали останню зв’язкову командира Української повстанської армії Романа Шухевича Дарію Гусяк. У віці 98 літ не стало дивовижної людини, особисте знайомство з якою є для мене дуже цінним і незабутнім.

Кілька років тому ми з головним редактором «Волині» Олександром Згоранцем та тоді журналісткою нашої газети Лесею Бондарук кілька годин провели у товаристві Дарії Юріївни в її затишній львівській однокімнатній квартирі, яку вона отримала від місцевої влади. Спочатку пані Дарія, хоч їй уже було за 90, категорично заперечила, щоб їй хтось допоміг на кухні, заварила і принесла нам смачного чаю і тістечок, а потім були спогади і розмова, яку не хотілося закінчувати. Кожнісіньке слово цієї Людини з «покоління нескорених» було як дорогоцінний подарунок…

Сьогодні нагадаємо читачам деякі моменти зі сподвижницького життя Дарки Гусяк, яке часто було схожим на найвигадливіші голлівудські сценарії.

= Дарка Гусяк народилась у Трускавці в заможній і національно свідомій родині. Коли влада Польщі стратила членів ОУН Василя Біласа і Дмитра Данилишина, які були їхніми родичами, Дарка — ​другокласниця української народної школи — ​наважилась на свій перший протест: «Не знаю, чия то була ідея, ми зняли портрет Пілсудського і Мосціцького — ​викололи очі, бо там скла не було, і поставили під стіл догори ногами».

= Присягу членкині ОУН Дарка Гусяк склала на Великдень у 1948 році і прийняв її головнокомандувач УПА Роман Шухевич. Мала псевдо Дарка, Нуся.

Задля конспірації Дарія Гусяк уклала фіктивний шлюб з одним із мешканців села Зимна Вода поблизу Львова. Але цей «чоловік» виявився доволі язикатим — ​розповів про все сусідам. Підпільникам довелось його ліквідувати…»

= Стала однією із зв’язкових Романа Шухевича, організувала для нього хату-криївку в селі Грімне на Львівщині. Там вона жила разом із мамою Марією та підпільницею Мартою Пашківською, нібито племінницею. Мешкали під фальшивими документами переселенців із Польщі. Задля конспірації вдень вони видавали себе за кравчинь — ​і вміло кроїли одяг. Вночі разом із хлопцями готували криївку для провідника, виносили землю й розсівали її по полю. «Шухевич кілька днів був у нас у Грімному. Мамі дуже сподобався. Товариський і надзвичайно скромний. Видно, що людина інтелігентна, і по мові, і по поведінці. Глибоко релігійна. До хлопців говорив: «Хлопці, моліться, бо молитва іноді має більшу силу, аніж зброя», — ​згадувала пані Дарка.

= Два роки була на підпільній квартирі в селі Білогорща біля Львова. Навчилася виготовляти фіктивні документи, робила як мокрі, так і сухі печатки. Було таке, що за дорученням одного разу полетіла в москву на розвідку, а потім літала ще до Києва та Полтави. У 1948–1949 роках фактично відповідала за здоров’я провідника, організовувала йому прийоми в лікарів.

= Задля конспірації Дарія Гусяк уклала фіктивний шлюб з одним із мешканців села Зимна Вода поблизу Львова. Але цей план провалився. Фіктивне весілля зіграли, але «чоловік» виявився доволі язикатим — ​розповів про все сусідам. Підпільникам довелось його ліквідувати — ​такі реалії боротьби. Дарії тоді вдалось уникнути арешту.

= Постійно носила при собі отруту й пістолет. Але під час захоплення 2 березня 1950 року на вулиці у Львові не змогла ними скористатись: «Ми знали, що виборюємо собі волю. Для цього не шкода навіть життя, і всі так були налаштовані. Вбивали самі себе, щоб живими не здатися. І я мала такий намір, але не змогла забезпечник відтягнути, розумієте? Замок той був заміцний. Не змогла скористатися з того пістолета», — ​пояснювала пані Дарка.

= Росіяни дуже катували її. Коли зрозуміли, що нічого не доб’ються, стали катувати матір Дарії у сусідній кімнаті: «Били маму, щоби я заговорила, але я тоді нічого не сказала… Били, мама кричала, і я чула ті звуки, потім у мене галюцинації були. Тоді приводили, ще раз били за такою тонкою стіною, що все було чути — ​кожен удар. Потім ще раз водили і ще раз били, я навіть і не розуміла, для чого вони так роблять. Мама якось прийшла і каже: «Чому, Дарцю, нічого не говориш?»… А я кажу: «Та шо вже тепер говорити?» І вони припинили бити, бо побачили, що я не заговорю… Ой, то страшне, не хочеться і згадувати». Кати так і не розкололи зв’язкову.

= Одарка Гусяк — ​одна з чотирьох українок, котрим радянський режим дав максимальний термін ув’язнення — ​25 років. Ці чотири українки — ​зв’язкові Романа Шухевича. Дарка відбула усі 25 літ неволі. Їй пропонували покаятись і скоротити термін на 2,5 року, але вона відмовилась. Дарчину матір засудили на десять літ таборів, а сестру Олександру на заслання в Якутію. Обидві доживали віку на чужині й ніколи не повернулися в Україну.

= «Тяжко собі уявити життя людини, яка має лише те, в чому вбрана, і те, що тримає в своїх руках, а більше нічого не має: ні на хліб, ні на одяг, ні на що», — ​після неволі Дарці заборонили повертатися в Галичину, тож її покликала жити до себе у Волочиськ на Хмельниччину ще одна зв’язкова Романа Шухевича — ​Катруся Зарицька, якій родина допомогла купити пів хати. Але навіть там зв’язкових довго не хотіли прописувати. «Два літа поспіль приїжджав до нас Іван Світличний із дружиною. У Волочиську було лікувальне джерело, яке впадало до Збруча, то друзі приїздили по цілющу воду. Потім кагебісти довідалися про це і машину бетону кинули в ту криницю — ​і більше там вода не текла».

= До самої смерті Дарія Гусяк самостійно читала і зберігала жвавість розуму. В останні роки нею опікувалася сім’я Сорок, зокрема художниця й викладачка кераміки у Львівському коледжі ім. Івана Труша Устина. «Переважно ми говорили про якісь успіхи, чим займаємося, а вона запитувала про дітей, тобто старалися говорити про якісь позитивні речі, бо говорити про москалів — ​то переливати з пустого в порожнє. Москалі не міняються з часів Батурина», — ​розповідала Устина.

= Останні тижні свого життя Дарка Гусяк провела у шпиталі при монастирі. Найбільше переживала, що знову гине багато українців, і знову в боротьбі з тим самим ворогом: «Треба нам самим творити свою історію. Кожна людина має своє місце. Вже досить нагинулося наших».

= Дарію Гусяк поховали на Личаківському цвинтарі у родинному гробівці Шухевичів. Там спочивають дружина, донька Романа Шухевича. Планується, що колись туди ж покладуть останки головнокомандувача УПА, якщо будуть знайдені. Такою була воля сина Романа Шухевича Юрія Шухевича.

 = У Дарії Гусяк не було власної сім’ї. Відомо лише, що вона мала нареченого — ​Мар’яна Касприцького родом із Дрогобиччини, який, імовірно, загинув у підпіллі.

Цитата

Дарія ГУСЯК, зв’язкова Романа Шухевича:
– Знаєте, я ніколи не жаліла про те, чим займалася. Навіть думки такої не припускала. Я ж могла… Я навіть тепер розумію, що якби написала покаянну заяву, я би того ж дня була на волі. Але того навіть на думці не було…

Василь УЛІЦЬКИЙ.

Читайте також: Троє з чотирьох українців не дадуть збрехати, що Україна рухається у правильному напрямку