Микола Левчук довів, що навіть зі «сміття» можна творити неймовірну красу.
Волинянин «вишив» будинок… кришечками (Фото)
59-річний Микола Левчук із села Древині, що на Іваничівщині, своє обійстя перетворив на справжній шедевр
«Не лягає чорний колір мені у візерунок»
– Вже встигли приїхати з Києва? – запитав пан Микола під час телефонної розмови, сприйнявши мене за столичну журналістку, на яку очікував. Чоловік і сам дивується, як за кілька днів він став знаменитим. Саме завдяки своїм умілим рукам, творчій уяві, наполегливості й працьовитості.
Ідея «вишити» своє обійстя кришками від пластикових пляшок з’явилася після того, як в одній із газет прочитав, що на Закарпатті жінка прикрасила двір різнокольоровим пластиком. «Може, й собі спробувати?» — подумав і взявся збирати матеріал.
На це йому знадобилося аж 16 років. Майстер вирішив викласти візерунки на своєму будинку. Крок за кроком – і стіна оживала, тоді з’явився азарт і настрій творити далі. Пан Микола захопився настільки, що навіть забув про свої шкідливі звички й кинув… курити.
Талановитий майстер каже, що часто в очах мерехтить від кришечок і вони вже сняться йому.
Найперше в центрі на стіні хати зробив один візерунок два на два метри. Майстер розповів, що це копітка, скрупульозна і марудна робота. Спочатку усі узори малював на папері, підбирав кольори, кілька разів їх міняв. Потім розміщував усе це на підлозі на листах ДВП (деревоволокниста плита). А вже опісля виміряв стіну, зробив спеціальні розрахунки — і на вигладженій ґрунтовкою поверхні креслив невеличкі квадратики, щоб знати, куди саме чіпляти кришечку. Паралельно занотовував, якого саме кольору має бути ряд. Кришечки клав на морозостійкий клей — так надійніше триматимуться. Якщо по кольорах дещо не підходило, доводилося акуратно пінцетом замінювати елементи.
Художник зазначає, що працює з усіма кольорами, окрім чорного, який чомусь не «лягає». Над одним узором працював не менше чотирьох днів. На початку ескізи для них брав у журналі «Добрий господар». Згодом їх почав видозмінювати, додавати щось своє. А з огляду на те, що після травми, коли чотири пальці правої руки практично нерухомі, робити це досить складно. Хоча пан Микола каже, що вже пристосувався, головне, що кельню може тримати.
З’являлися сумніви, чи не зіпсують його праці погодні умови, чи втримаються на сильному вітрі приклеєні кришечки. Але, на щастя, негода не завдала «вишиванці» жодної шкоди.
Від портретів передовиків – до образів святих
Перший узор почав наносити минулого року, а закінчив нинішнього навесні. Так хата перетворилася на шедевр, від якого очей не відвести. Її сміливо можна заносити у Книгу рекордів України. А ще стали «вишиваними» літня кухня і доріжка на обійсті.
– На хату використав майже 20 тисяч кришечок, — розповів Микола Левчук. — На кухню пішло 2400. А скільки їх на кольоровій стежці — треба буде порахувати…
– На хату використав майже 20 тисяч кришечок, — розповів Микола Левчук. — На кухню пішло 2400.
Він, уродженець села Грушів, 18 років з батьками проживав у Криму. Згодом повернувся на Волинь, за дружину взяв собі дівчину Орисю з Мишева. Придбали хату в Древинях, народили й виховали двох синів.
Потяг до малювання у Миколи проявився ще в школі. Згодом рідний дядько, який повернувся з Казахстану, показав, як створювати той чи інший малюнок. Тож не випадково працював у тодішньому колгоспі «Прогрес» художником. Краєзнавець із Мишева Володимир Матвіюк, котрий був заступником голови, пригадав, які прекрасні портрети передовиків виробництва на Дошку пошани малював тоді на полотні Микола Левчук.
Художник зізнається, що найбільше любить малювати природу. З великим задоволенням оформляв місцеву Дмитріївську церкву. Хоч ікони складно писати, але піднесений настрій, позитивна аура сприяли успішному завершенню роботи.
Талановитий майстер каже, що часто в очах мерехтить від кришечок і вони вже сняться йому. Однак він не полишає мрії «одягти у вишиванку» весь будинок. Ще залишилося «мішків десять матеріалу», але розуміє, що цього недостатньо, тому продовжує збирати.
Пан Микола задоволений, що його обійстя стало окрасою Древинь та одним із небагатьох надзвичайно оригінальних в Україні. А староста села Надія Стежко мовила, що Микола Левчук — гордість їхньої територіальної громади.
Слухала я цього веселого, невгамовного й талановитого чоловіка, милувалася результатами його праці і думала: «Яка ж багата талантами наша Україна! З такими людьми в нас має бути щасливе майбутнє!»
Алла ЛІСОВА.
Читайте також на volyn.com.ua: «Кровопивце путіне, тремти: бабця Люба у 102 роки взялася плести «кікімори»!».
