Ксена із Верховини: «Ані мольфарське пророцтво, ані прогнози диванних експертів не змінять майбутнє нашої держави. Лише ми, українці, своєю волею, працею та наполегливістю можемо вибити ворога з нашої землі».
19-літня гуцулка Ксеня — королева воїнів та кулемета
Вона — єдина жінка у взводі одного з підрозділів 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців. Нині нарівні з чоловіками воює проти російських окупантів на Донеччині. Історію про дивовижного бійця з Верховинського району Івано-Франківщини розповіла АрміяInform
Оксана паралельно здобуває три вищі освіти, є організатором багатьох турнірів змішаних бойових мистецтв у Франківську, а також заступником голови молодіжної ради обласного центру. «У взводі я лише одна жінка, а всі бойові побратими стали мені вже як рідні. Дуже люблю своїх хлопців, вражена їхньою сміливістю та відважністю, — розповідає Оксана Рубаняк на псевдо Ксена. — На війні найважче, напевно, втрачати свого товариша, усвідомлювати те, що люди, котрі стоять за тебе горою, допомагають у всьому, можуть зникнути будь-якої миті».
Оті гуманітарні сухпайки з-за кордону дуже виручають, їх можна споживати за будь-якої погоди та в будь-якому місці. Проте після війни я точно ніколи не їстиму «Мівіни» чи інших субліматів.
Одразу після початку повномасштабного вторгнення Оксана записалась у добровольче формування. «Ми допомагали правоохоронцям підтримувати громадський порядок у місті. Згодом все закрутилось-зав’язалось і… я стала військовою, — усміхається кулеметниця. — На опанування військової професії часу було обмаль, тому доводилось все засвоювати швидко та переважно уже в районі бойових дій».
Про свій підрозділ дівчина може розповідати годинами, адже кожен боєць, кожен захисник — це справжній герой, котрий бореться за майбутнє своєї країни. «За останніх кілька місяців на війні тут всього стільки відбулось, що й важко виділити якийсь окремий випадок. Безумовно, морально та фізично спочатку було дуже важко, проте людський організм звикає до будь-яких навантажень. Буває недосипаєш, часом немає можливості помитись чи приготувати щось поїсти. І, до речі, скажу вам, що оті гуманітарні сухпайки з-за кордону дуже виручають, їх можна споживати за будь-якої погоди та в будь-якому місці. Проте після війни я точно ніколи не їстиму «Мівіни» чи інших субліматів», — жартує дівчина.
Оксана Рубаняк планує здобути ще одну вищу освіту, четверту. Окрім педагогічної, філологічної та освіти психолога на військовій кафедрі, хоче стати ще й публічним управлінцем-адміністратором. Каже, що вчитись ніколи не пізно, зрештою, як і змінювати країну.
«У нас на Верховинщині, звідки я родом, є безліч традицій та забобон. Гуцульський світ — це поєднання драматизму дійсності та витонченості. Але точно знаю, що ані мольфарське пророцтво, ані прогнози диванних експертів не змінять майбутнє нашої держави. Лише ми, українці, своєю волею, працею та наполегливістю можемо вибити ворога з нашої землі, а відтак — дати країні шанс на цивілізовані блага», — резюмувала Оксана.
Віктор АНУФРІЄВ
Читайте також: Волинський тероборонівець «Шеф» обіцяє після Перемоги приготувати побратимам качину ніжку конфі.
