«Останні слова побратимів: «Скажіть моїм дітям, що тато їх дуже любить»

«Знаєте, Бог подарував мені найбільший скарб у житті — ​мого синочка Устима. Серце просто переповнюється радістю і щастям, коли він біля мене засинає. Коли його маленькі ручки тримаються за мій палець, як за щось дуже важливе і надійне. А зранку взагалі сонце якесь яскравіше, коли він прокидається. В цьому маленькому, але дуже великому сердечку стільки любові, що ти просто готовий злетіти до небес.

 Цей солодкий малюк змінив моє життя, перевернув його з ніг на голову, — ​поділився екснардеп. — ​Йому було п’ять місяців, коли я пішов воювати. Потім синочка вже побачив, як той почав сидіти. Потім знову фронт, а він за цей час став на ніжки. Я багато чого пропустив з його життя. Коли ми були в Лисичанську — ​Сєвєродонецьку, було так страшно, що інколи здавалось, що людина не може цього витримати, але коли я в телефоні відкривав фото Устима, ставало легше. Бо рухало мною єдине бажання, щоб у нього було майбутнє, щоб він міг жити там, де захоче, а не там, де йому скажуть. Реальність зараз дуже жорстока і страшна, і він багато чого не розуміє, але я завжди відчував, як йому мене не вистачало, як він сумував і хотів мати тата біля себе», — ​зворушливо написав Володимир Парасюк у Facebook.

Йому було п’ять місяців, коли я пішов воювати. Потім синочка вже побачив, як той почав сидіти. Потім   з його життя.

За його словами, побачені ним смерті дітей на війні «будуть з ним до кінця життя». «Я бачив, як маленьких одномісячних діток несуть з Ірпеня, який засипають снарядами. Бачив у Харкові батька, який втратив єдиного 12-річного сина. Цей хлопчина загинув, коли вони з татом пішли годувати покинутих тварин в зоопарку. В Лисичанську в моїй машині стекла кров’ю маленька дівчинка, бо ми так і не встигли її довезти до лікарні. Бачив переповнені підвали будинків, де дітки тижнями не могли вийти на свіже повітря. Бачив, як мої побратими героїчно гинули в боях і їхні останні слова були: «Піклуйтесь про моїх дітей. Скажіть, що тато їх дуже любить». Скільки цих маленьких ангеликів загинуло, скільки стали сиротами. Це не те що сльози, це біль, який рве душу», — ​написав він.

Парасюк наголосив, що зараз українці повинні докласти усіх сил, щоб вибороти мирне небо для наших дітей. «Мені завжди важко розлучатись з синочком, але ми маємо перемогти заради наших дітей. Чого б це нам не коштувало. Вони ні в чому не винні. Їх добрі і щирі оченята хочуть просто радіти життю. Знаю, що доведеться знову повернутись на фронт, але зараз я лежу поряд з Устимом, милуюсь його сном, і за це хочу подякувати всім, хто зараз цього не може зробити. Бо вони десь там, в окопах. Дякую».

Василь КІТ

Читайте також: «Нас чекає фантастична жовто-блакитна осінь - Подоляк».