Культура 10.09.2022, 11:05

«Ми копаєм картоплю... Ми так ще її не копали»: відома українська поетеса написала крутий вірш про жінку і війну

Любов Бурак поділилася поезією, яку зримувала «197 лютого»

Відома українська поетеса Любов Бурак, яка ще відома як Дзвінка Торохтушко, написала крутий вірш про війну – поділилася ним на фейсбук-сторінці під хештегом «Ми і війна».

Обіцяний звечора дощ, геть неспішно приходить уранці,

Дощ, як прохана панна, дріботить кришталево підборами.

Ми не чуєм його, ми копаєм картоплю, мов шанці,

Ми збираєм картоплю й себе, гарчимо голосами й моторами.

Ми збираєм себе, фастригуємо біле і чорне,

В плазмі крові трави зафарбовуєм в піксель серця.

Ми збирає картоплю і кишкаєм люто на ворона,

Щоб літав над городом, не над головою бійця.

Ми копаєм картоплю... Ми так ще її не копали,

Не виймали з землі з кровотоками вен та аорт.

Ми копаєм, а дощ накрапає собі, накрапає...

Ми збираєм картоплю, неначе плетем паракорд.

Дощ по краплі, по крапельці - панна підборами,

Ґумаки по ріллі. Треба берці осінні бійцям.

Чи одразу зимові? Врожай поєднався зі зборами.

Осінь. Осінь. Така вона - осінь ось ця.

Ми копаєм картоплю. Форсуємо дні, наче ріки,

Вигрібаємо з грунту руками дрібні та великі бульбини.

І збираєм на берці, на фліску, на баф для бійця - чоловіка

Й особливо ретельно те саме готуєм для сина.

Ми копаєм картоплю. Форсуємо дні, наче ріки,

Вигрібаємо з грунту руками дрібні та великі бульбини.

І збираєм на берці, на фліску, на баф для бійця - чоловіка

Й особливо ретельно те саме готуєм для сина.

Ох, які ж ми ґаздиньки! Які ж заклопотані білочки!

Ми - такі, як ніколи, щоб більше ніколи-ніколи отак

Не збирали врожай наші доньки й онучки. І стрілочки

На годиннику, наче картопля об відра: ба-бах!

Наче арта, що стрільна вкладає у ворога.

Ми невиспані з ночі, бо плели молитви й сітки

Ми заварюєм каву на вогнищі. Дощ, наче панна підборами...

Ми збираєм картоплю, збираєм себе -