Стартова ціна «Волиньторфу» буде 190 млн грн.
Держава продасть з молотка «Волиньторф», який забезпечує паливними брикетами пів країни
У приватні руки хочуть віддати підприємство, яке раніше постачало торф'яні брикети в основному у негазифіковані населені пункти Полісся, тепер має замовлення навіть з Харківщини та Запоріжжя
Про це в коментарі «Еспресо.Захід» заявив директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик.
У перелік об’єктів малої приватизації ДП «Волиньторф» включили торік. Тоді вирішили, що торф – не надто важливе паливо, а тому підприємство не можна назвати стратегічним. Цього року ситуація на паливному ринку змінилась кардинально: через можливі перебої з постачанням газу зріс попит на усі види альтернативного палива. Однак держава не передумала продавати «Волиньторф». Більше того, його планують виставити на аукціон ще до кінця цього року. Логіка очевидна: бюджету бракує грошей, а діюче енергетичне підприємство можна продати значно дорожче, аніж занедбані об’єкти.
Торф’яними брикетами «Волиньторфу» опалюють понад 800 закладів освіти, а також бюджетних та комунальних установ.
«Наразі ФДМУ озвучили нам, що стартова ціна «Волиньторфу» буде десь 190 млн грн. Я вважаю, що це небагато. Як ми прогнозуємо, що цього року лише податків до бюджетів усіх рівнів «Волиньторф» сплатить понад 60 млн грн, – каже Іван Киричук. – Як на мене, приватизувати підприємства, які є прибутковими та не потребують якихось вливань з боку держав, не треба. А в умовах воєнного стану – категорично не можна. Тим більше, що на сьогодні ми ледь встигаємо забезпечувати потребу у паливі. Люди налякані, що можуть бути різні варіанти у зимовий період. Війна не закінчилась і потреба у паливі не тільки Волині, а й інших регіоні величезна».
За словами керівника підприємства, традиційно основним споживачем було населення Маневицького району Волині та бюджетні організації, адже саме підприємство розташоване у негазифікованому регіоні Полісся.
Торф’яними брикетами «Волиньторфу» опалюють понад 800 закладів освіти, а також бюджетних та комунальних установ.
«Цього року географія споживачів розширилась на усі області – маємо прохання про поставки навіть у Харківську, Запорізьку та Миколаївську області, – каже Іван Киричик. – Продавати зараз стратегічне підприємство – безглуздо. Нехай ми не є стратегічними для держави, але для Волині – ми важливий стратегічний об’єкт. Тому і ми, і місцеві депутати усіх рівнів звернулись до ФДМУ, Кабміну, аби підприємство залишилось у державній власності, оскільки це гарантія, що буде тепло, люди матимуть роботу. Я не знаю жодного підприємства на Волині, у яке б після приватизації прийшли солідні інвестиції чи там суттєво поліпшилась ситуація. У документах гарно прописують, що новий власник має зберегти основний вид діяльності. На жаль, на практиці не завжди так».
