Казкові деталі на роботах мисткині не створюють жодних ілюзій – перед нами справжня війна.
Ангели литовки Беати Куркуль носять форму ЗСУ (Фото)
Двоє медиків в одностроях українського війська із сяючими жовто-блакитними крилами схилилися над ношами з пораненим бійцем. На поміч нашим спецпризначенцям нізвідки прийшов казковий вовк. Велетенська сова ж супроводжувала розвідників на завданні. А нічне небо розцвіло соняшниками над підбитим танком... Усе це – сюжети картин 43-річної мисткині з Вільнюса, творчість якої нині допомагає жити мільйонам українців...
Як москалі оскаженіли від мальованого «Дикого поля»
Нещодавно в Криму трапився скандал: в одному з барів показали кліп відомого репера Ярмака на пісню «Дике поле», у якому були ілюстрації українських митців, зокрема і Беати Куркуль. Російські апологети війни оскаженіли, адже на великому екрані закладу з’явилися картини з українською символікою, а з колонок лунало «Біси дохнуть, сонце сходить, Ця земля воїнів родить!» Врешті хлопця, який замовив композицію, власників і працівників бару окупанти змусили просити вибачення на камеру. Це відео вразило загарбників ніби невидимими кулями, адже на кожній війні мистецтво – це зброя.
– Малюнки, які використані у тому кліпі, я намалювала вже давно. Коли Ярмак запропонував проілюструвати ними свою композицію, одразу погодилася. Пісня вийшла надзвичайно драйвова, та ще й розізлила ворогів, – прокоментувала інцидент художниця.
Медсестринські будні перевернули... «Зоряні війни»
Домовитися з Беатою про інтерв’ю було доволі легко. Художниця охоче розповіла про свій переїзд в Україну, намагалася говорити українською, яку нині старанно опановує, й навіть пообіцяла приїхати у Луцьк: «Волинь чудова. Колись мала нагоду у вас побувати. Неймовірні ліси... Коли приїду до Луцька, вип’ємо кавусі...»
Друзі-прикордонники почали ділитися своїми фото і відео, щоб я їх відтворила на папері.
Так і зайнялася портретами українських Героїв.
Важко уявити, що колись життя Беати жодним чином не було пов’язане з Україною. Жінка виросла в польській родині у Вільнюсі. Здобула там дві освіти – медика й історика. Згодом влаштувалася на роботу у місцеву лікарню, де успішно пропрацювала сім років, аж поки медсестринські будні не перевернули… «Зоряні війни».
– То були 90-ті роки. Саме розпався СРСР, і на нас хлинула фантастика, якої тоді не знали: «Зоряні війни», «Чужий», «Зоряний шлях»... Естетика цих фільмів повернула мене до малювання, яким захоплювалася у дитинстві. А коли з’явився інтернет, почала спілкуватися з іншими шанувальниками фан-арту з різних країн, – пригадує художниця.
Чотири роки зустрічалися на відстані
Уперше в Україну Беата потрапила у 2004-му під час Помаранчевої революції. Тоді нові знайомі із соцмереж запросили її у Київ зустрічати Новий рік. Там литовка і зустріла свого майбутнього чоловіка, а нині відомого волонтера Миколу Авдєєва.
– Ми швидко знайшли спільну мову. Часто переписувалися... Згодом зізнався, що має до мене почуття. Уявіть: літо, я десь у Словаччині лізу на гору, як раптом – повідомлення від коханого друга: «Я тебе люблю». Опа-ча, подумала, ну добре, – посміхаючись, пригадує мисткиня.
За словами Беати, зустрічалися на відстані чотири роки. Вона навідувалася до Києва, а він приїздив у Вільнюс. Коли ж вирішили побратися, постало питання, яку країну обрати.
– Ми написали на аркуші всі плюси і мінуси життя в Україні та Литві. Порівняли й вирішили, що краще переїхати мені, бо добре знала російську й трохи українську. Вміла гарно малювати, працювати з фотошопом і графічним планшетом, тож швидко знайшла роботу концепт-художника в сфері розробки відеоігор, в якій працюю понині на посаді артдиректорки, – розповідає художниця.
Каже, в перший рік життя в Києві найбільше її вразила величезна емоційність українців, яка хоча й часто втомлювала, втім не могла не тішити.
– Литовці більш стримані й холодні. Коли ж я тут не могла зрозуміти, куди йти, навколо збиралися люди і часто хтось з них просто брав мене за руку і вів туди, куди мені треба. А маленькі ринки, де бабусі продавали домашні продукти, мене взагалі вразили! Там завжди так затишно... – зауважує Беата.
Читайте також: Найспівучіший боєць Юрій Городецький захищає Україну разом із батьком та дружиною (Відео).
Коробка від першого прицілу влучила у ціль
За її словами, Україна швидко стала для неї рідною, тож коли у 2014-му на нас напала росія, почала допомагати чоловікові, який займався волонтерством. Тоді подружжя зібрало гроші на коліматор (приціл) для прикордонника
Романа Дум’яка, який служив на пропускному пункті «Красна Талівка». А щоб розвеселити військовослужбовця, Беата намалювала його на коробці, у якій і відправили необхідне приладдя.
– Після цього друзі-прикордонники почали ділитися своїми фото і відео, щоб я їх відтворила на папері.
Так і зайнялася портретами українських Героїв. У 2015-му провела першу виставку в аеропорту Бориспіль разом із державною прикордонною службою, – пригадує художниця.
Нова сторінка у творчості мисткині розпочалася 24 лютого. Під час бомбардувань Києва чоловік і друзі радили їй виїхати у Литву, втім, вона відмовилася покидати Україну.
– Я зрозуміла, що не можу залишити чоловіка, знайомих прикордонників, товариша, який був на «Азовсталі», а нині – в полоні. Він жив у Маріуполі, а там вже нічого нема, йому потрібна буде допомога. Коли росія намагалася взяти Київ, ми виїхали в Житомирську область, але на початку квітня повернулися додому... А як закінчиться війна, поїдемо з чоловіком до моря, а зараз треба працювати, щоб хоч якось допомогти нашій армії, – каже мисткиня.
