«Шах і мат»: колонка мами 4 дітей

Віднедавна у нас удома оселилася киця. Новий член сім’ї, який допомагає моїм дітям відкривати секрети цього світу, а мені – ліпше пізнавати їх. І хоч ми живемо разом із чотирилапою приймачкою менше місяця, уже маємо новий досвід, більше приводів для усмішок і, звісно, трохи клопоту.  

«Ходи, я тебе обійму», – ніжно «муркотить» дочка до киці. А я тим часом приглядаюся до малого, який пильно спостерігає за діями й виразом обличчя сестри й, здається, усім своїм тілом вбирає нове знання про неї. Мине день-два – і цю ж фразу вже промовлятиме до смугастої він. У такі моменти радію, що здорово працює в дітей механізм наслідування, – як швидко переймається вміння обмінюватися добрими емоціями. 

Інший безумовний плюс – це бажання дитини відповідати в нашому випадку за чотирилапого члена сім’ї.

Інший безумовний плюс – це бажання дитини відповідати в нашому випадку за чотирилапого члена сім’ї.

Я дуже високо ціную такі порухи й гаряче їх підтримую, бо то прекрасна школа життя. Спробувати себе, отримати зворотний зв’язок, відчути свою потрібність без примусу чи нагадувань від батьків – це справжнє крокування дорогою самостійності, а відтак дорослішання.

Принагідно ще й мусимо усі разом черпати нову інформацію про котячий світ. Рада, що маємо нові теми для розмов і тепла, точно не зайвого нашій сім’ї.

І наостанок ще одне спостереження: в такі тривожні часи, які маємо тепер, спілкування з тваринами є справжнісіньким антистресом. Не знаю достеменно, як це працює, але так воно є.

Якщо маєте свої історії на цю тему – запрошую ділитися. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, 
м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».

Читайте також на volyn.com.ua: «Скільки школярів та вчителів Луцької громади перебувають за кордоном​».