На Волині Героя, який поліг за Незалежність, пронесли повз напис «Загинули від рук українсько-буржуазних націоналістів» (Фото)

Того дня селом пройшла довга скорботна процесія з домовиною, в якій лежав молодий захисник України Іван Висоцький.

Цьогоріч 23 вересня йому виповнилося б лише 22. Свого часу його мелодійний голос був окрасою зразкового дитячого гурту-студії «Кобзарик». Він і далі б тішив волинян своїм співом, але не судилося… Іван поліг за Україну 12 вересня у бою на Донеччині.

На одному з роздоріж похоронна процесія зупинилася для читання священнослужителями Євангелія. Увагу отця Андрія Сидора привернула … п’ятикутна радянська зірка.

Маємо навколішки стояти перед цією домовиною, разом служити українською мовою, думати, як об’єднати українців.

— Я був настільки обурений і шокований водночас, що після похорону повернувся на це місце. Не знайшов ні пояснення, ні виправдання, — ​зауважив згодом священник.

На відео, яке зняв отець Андрій, обеліск солдатам, які загинули в роки Другої світової війни, а зверху на ньому викарбувані слова посвяти радянським воїнам.

«Нема слів! 30 років Незалежності України! Я стою на місці, де неподалік церква московського патріархату. Гарна, зроблено ремонт. А ось тут — ​брила з радянським символом. Під ногами — ​пляшки з-під пива, склянки. А найбільш цікавий ось цей напис: «Загинули від рук українсько-буржуазних націоналістів».

Я розумію: в радянські часи то було модно. Загинув чи не загинув — ​так писали. Але сьогодні йде війна з російським окупантом, і мені дивно, що при дорозі, де ходять діти, де ми провадили воїна, загиблого за нас із вами, написані ось ці слова.

Чи довго таке буде ще тут нашкрябано? Чи ви чекаєте на так званих визволителів? Якнайшвидше, і навіть гріха не буде, якщо в неділю чи суботу це буде здерто, заштукатурено, вигризено. А зверху — ​золотий тризуб, а не зірка. Й імена Героїв, які дійсно загинули за волю й незалежність України», — ​прокоментував свій відеосюжет отець Андрій Сидор.

У фейсбуці під цим дописом відразу з’явилися десятки коментарів. Люди нарікали на селищну владу, на московський патріархат та на жителів села.

До речі, цього ж дня, за словами священника, він запитав про це неподобство у голови Мар’янівської селищної ради Олега Басалика, на що Олег Володимирович відповів фразою: «Люди тут такі».
До слова, на похороні Івана Висоцького ніхто зі служителів упц (мп) не вклонився світлій пам’яті Героя.

— Не стримався і звернув увагу на це в своїй проповіді. Де вони? Маємо навколішки стояти перед цією домовиною, разом служити українською мовою, думати, як об’єднати українців, — ​обурюється отець 
Андрій.

У боях за Україну полягли мужні сини Волині

• Степан ГУЛЕЧКО — ​боєць із селища Турійська;
• Володимир ШАХНО — ​боєць із села Брониця Камінь-Каширського району;
• Віталій ПШИТЮК — ​боєць із міста Луцька;
• Владислав ЛОНСЬКИЙ — ​військовослужбовець із міста Ківерці;
• Андрій САПІГА — ​боєць із міста Володимира;
• Олександр САК — ​боєць із міста Луцька;
• Микола БОГОВІД — ​боєць із селища Ратне;
• Віталій КАВКА — ​боєць із міста Рожише;
• Олег МИТКАЛИК — ​боєць родом із села Оконськ, що на Маневиччині. Проживав у Великій Яблуньці;
• Віталій МИРОНЮК — ​боєць із села Заліси, що на Ратнівщині;
• Микола КОНТЕРУК — ​боєць, який народився і вчився в селі Сокіл, що на Рожищенщині. В армію був призваний не з Волині;
• Анатолій ПАНАСЮК — ​боєць із Луцька;
• Петро ГАЛЬЧУН — ​боєць із села Хорів, що на Локачинщині;
• Сергій КОЛЯДИНСЬКИЙ – військовослужбовець родом із села Градиськ, що на Маневиччині. Уже в дорослому віці переїхав на Донеччину, де жила мати.
• Сергій СИНОВ’ЯТ – боєць із села Буяни Луцького району.

Читайте також: Ситуація на кордоні з білоруссю станом на ранок 30 вересня.