«Хвилина мовчання»: колонка мами 4 дітей

Про хвилину мовчання мій майже 6–літній син почув від старшої сестри. Він здивувався, що про щось можна спеціально мовчати. Його подив для нас удома означав одне: дитина потребує додаткової інформації, пояснення. Що і як говорити про це?

Найкраще, найглибинніше розповіла про цю тему сімейна психотерапевтка Світлана Ройз, яка знає, що таке травматичний досвід війни, з власного досвіду. Її поради одночасно і прості, й виважені. Принаймні мій син, бачила по очах, сприйняв пояснення з розумінням. Тож психотерапевтка радить спочатку запропонувати дітям подумати, як ми можемо виражати свою вдячність і шану тим, хто за нас бореться на війні з росіянами. Вона наголошує: дуже важливо, щоб хлопчики й дівчатка самі пропонували варіанти. Вони можуть казати про певні слова, листівки, молитви, подяку, про те, що варто покласти руку на серце під час особливої хвилини чи намагатися поводитися гідно.

Мусимо повідомити дітям, що під час хвилини мовчання ми думкою своєю, згадкою вшановуємо тих воїнів, хто боровся за нас і загинув, хто став жертвою війни. Навіть якщо ми нікого не знаємо з цих людей, ми віддаємо їм частинку наших думок.

Можуть пропонувати говорити суто українською, знати історію… Наступний крок — важчий. Мусимо повідомити дітям, що під час хвилини мовчання ми думкою своєю, згадкою вшановуємо тих воїнів, хто боровся за нас і загинув, хто став жертвою війни. Навіть якщо ми нікого не знаємо з цих людей, ми віддаємо їм частинку наших думок. Світлана Ройз пропонує говорити буквально таке: «Важливо запропонувати, чим діти всередині себе можуть наповнити цей час: в цю хвилину можна подумки сказати «дякую», розповісти (загиблим воїнам), мовляв, я вас не знаю, але в пам’ять про вас наповню своє життя чимось чесним і добрим. Можна обійнятися і уявити купол сили над усіма».

Певно, що діти молодшого й старшого віку по–різному перебуватимуть таку довгу хвилину мовчання. Бажано ж не рухатися чи старатися не рухатися. Але найголовніше — як кожен із нас розуміє, щоб це не було формальністю.

Хай та «хвилина мовчання» буде коротшою, але суттєвою! В будь–якому разі будьмо готовими щиро й зосереджено відповідати на складні запитання своїх дітей, бо наше ставлення й готовність взаємодіяти для них є підґрунтям для роздумів і висновків.

Якщо маєте свої історії на цю тему — запрошую ділитися. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».

Читайте також: «Ходи, я тебе обійму»: колонка мами 4-х дітей.