Зірка фільму «Снайпер» з першого дня б’ється із рашистами (Фото)

Я родом із Семихаток, це село під Генічеськом на Херсонщині. На жаль, зараз ця територія окупована, і для мене це максимально трагічно. Адже це — ​моє місце сили, куди постійно повертався. Намагався приїжджати туди не менше двох разів на рік, і коли ця пауза нашого, так би мовити, побачення з цією землею збільшувалася, то я переживав дуже серйозні проблеми зі своїм психоемоційним станом, здоров’ям. Ця земля для мене просто священна. Моє життя змінилося кардинально. До 24 лютого для мене війни не існувало. Я вважав, що це щось надумане. А зараз війна в моєму оточенні постійно. Війна стала частиною мого життя на цей період, на жаль… Снайперські навички, яких я набув під час зйомок у фільмі, зараз рятують мені життя. І це не лише снайперські вміння. Це досвід виживання, поведінки під час бою, надання першої медичної допомоги і весь той мінімум, який повинен опанувати боєць перед тим, як стати воїном і піти на фронт.

Читайте також: 24-річний Герой з Рівненщини залпом із «Граду» знищив 54 одиниці техніки окупантів (Відео).

Мені пощастило. Я спілкуюся з багатьма друзями, які зараз теж на фронті. Вони кажуть, що їм просто дали автомати Калашникова, показали, як цілитися, і все. До цього вони толком не стріляли. Не мали такої підготовки, яка, на щастя, була у мене. Просто поталанило, що ті навички, які я отримав як актор, мені знадобилися на фронті як воїну.

Вибачте мені, мої російськомовні колеги й друзі, але для мене не існує російськомовного українця.

Мій перший бій був у Мощуні (передмістя Києва. — ​Ред.). Одразу м’ясорубка. На той момент ми звикли до вибухів, мін, кацапських гелікоптерів, які над нами періодично шастали. Це полегшило наше перебування там. Підрозділи не мали комунікації між собою, і це була така «каша». Переповнювали емоції, тому що це було вперше. Слава Богу, тоді всі наші, хто виїхав, повернулися.

Фільм «Снайпер. Білий-ворон», який ми зняли, — це про ідею, думку, дух українців. Про Україну у війні із загарбницькою росією. І це правда, яку ми намагалися передати через кадр максимально точно й чесно. Я як людина, яка воює, в залі дивлюся на цю стрічку, як на щось дуже справжнє. Немає в ній приблизності. Єдина відмінність — ​у тому, що раніше я не був на фронті, а зараз є.

 Ніколи не хотів зніматися з російськими акторами, не хочу і сподіваюся, мені не доведеться обирати. Тому що, коли продюсери будуть розуміти, що в їхньому проєкті буде Павло Алдошин, поруч із ним 100% не повинно бути російського актора, навіть «хорошого російського актора». Не через те, що вони погані актори, а тому, що вони як люди — ​гімно.

Читайте також: Найспівучіший боєць Юрій Городецький захищає Україну разом із батьком та дружиною (Відео).

Багато колег із росії після 24 лютого 2022-го писали мені стандартні фрази на кшталт «Ми за мир!». Але це нічого не означає. У червні всі зв’язки з ними були розірвані просто через недоречність їхнього існування. Ні людей, ні зв’язків. Вони — ​росіяни, і вони повинні горіти в пеклі.

Я не вважаю, що ідеально знаю українську мову, але читаю українську літературу — ​і сучасну, і класичну. Відчуваю, як мій словниковий запас поповнюється і мова стає ще більш мелодійною. Мовне питання важливе завжди.

Це — ​першочергова проблема. Вибачте мені, мої російськомовні колеги й друзі, але для мене не існує російськомовного українця.

Усвідомлення у моїх побратимів, що я якийсь особливий, немає. Ніякої зірковості. Принаймні з їхнього боку я такого не помічав. Ми всі однакові. Якщо виконуємо завдання — ​молодці, якщо ні — ​погано, треба робити ще. Тут або так, або ніяк. На війні немає жодних поблажок.

Найважче на фронті — ​це втрата своїх. Це дуже тяжко переживати, перебувати в цьому, тому це породжує певну відстань. Якщо не хочеш, щоб було боляче, не зближуйся з людьми максимально. Водночас ми всі стоїмо один за одного, тому тримати дистанцію дуже складно. Все решта можна пережити — ​це час, кров і ресурс.

Наша довідка

За сюжетом фільму «Снайпер. Білий ворон» Микола (якого зіграв Алдошин) — ​екопоселенець і пацифіст із Донеччини. До весни 2014 року він жив разом зі своєю дружиною у землянці якомога далі від людей. Та російські загарбники принесли горе на його землю і відібрали найцінніше — ​родину. Після того, як окупанти вбили дружину, чоловік вирішив піти на війну снайпером.У героя є реальний прототип — ​Микола Воронін із Горлівки. До вторгнення на Донбас він справді жив із дружиною в «норі» та опікувався тваринами. Але у 2014 році чоловік став одним із кіборгів, які захищали Донецький аеропорт.

Діана МОГИЛЄВИЧ.