Війна 04.10.2022, 14:19

Болить! Волонтерка поїхала на передову за тілом одного Героя, а привезла на Волинь сімох... (Відео)

Україна продовжує платити страшну, непомірно високу ціну за свою свободу

У вівторок назавжди повернулися додому, на Волинь, семеро захисників України з Володимира, Маневичів, Турійська, Любомля, Ківерців, Городка Камінь-Каширського району. Як розповіла волонтерка Тетяна Потоцька-Євчук, вона сподівалася, що привезе з фронту тіло одного Героя, а потрібно було забрати сімох. Жінка каже, що намагається не брати в дорогу з собою родичів полеглих, адже нестерпно важко спостерігати за їхнім болем протягом усього шляху. Втім, відмовити інколи також неможливо.

Дуже тяжко, адже ти розумієш, кого ти везеш, і знаєш, заради чого й заради кого вони загинули.

– Сьогодні з нами повернувся з фронту брат загиблого. Він просто приїхав у морг і чекав поки я приїду, – розповідає, ледь стримуючи сльози, пані Тетяна. – Він ще учора спілкувався зі своїм братом, а сьогодні дізнався, що його вже нема. І як ти йому скажеш: «Не їдь зі мною»?

Волонтерка з перших днів війни повертає з передової тіла полеглих наших воїнів. Більше тридцяти годин в дорозі без сну, короткий перепочинок – і знову 30 годин сумного шляху назад. І так кожного разу.

– Дуже тяжко, адже ти розумієш, кого ти везеш, і знаєш, заради чого й заради кого вони загинули. Коли ж приїжджаєш, а тут біля моргу зібралися родичі... Я стараюся якнайшвидше звідси втекти, бо немає таких слів, які б я могла їм в цей момент сказати, – з болем каже волинянка.

Мікроавтобуси, на яких зображене велике число 200, приїхали до Луцька близько 8-ї години ранку. Їх на в’їзді в місто вже чекали люди в чорних хустинах, з червоними від сліз очима. Через місто їхали колоною у супроводі поліції, сигналили... Лучани поспішали на роботу. На коліна ніхто не ставав. Хтось зупинявся на мить, схиляв голову. Хотілося, щоб перехожі знали імена тих, кого везуть ці машини: