«Велику війну я передбачила ще у 2018-му і продала бізнес. А коли вона закінчиться, запитуєте?..»

«Збирайся, бо не хочу витягувати тебе потім з окупації»

Екстрасенс із Харкова велику війну передбачила ще у 2018 році. Як і коронавірус, до речі, тільки не знала, як назвуть цю пандемію.

Олена знала, що бійня почнеться у 2022-му, але думала, що це станеться 2 березня, а не 24 лютого. Так чи інакше, 22 лютого, напередодні повномасштабного вторгнення, Курилова поїхала в Бердянськ до своєї мами, щоб вивезти її: «Збирайся, бо я не хочу витягувати тебе потім з окупації». Мама ніяк не могла повірити, що росія знову нападе. Але коли 24 лютого почула перші вибухи, то склала речі всього за 
5 хвилин…

Ще в 1978-му я їм розповідала, що настане час, коли будуть телефони без шнура, по яких ми зможемо, йдучи вулицею, розмовляти, і мама не чутиме нашу розмову.

«Майже за рік до цієї страшної події я вмовила чоловіка продати улюблену машину та купити бус. Бо це так потрібно! Мене так веде, — ​продовжує Олена. — ​Я відчувала стовідсоткову необхідність купити той бус, у який ми всі вмістилися й поїхали. Напхали, що могли, — ​ковдри, подушки, теплі речі. Ми виїхали у Хмільник перебути деякий час у санаторії…»

Більше того, у Курилової була мережа аптек у Куп’янську Харківської області. Нині місто окуповане. На запитання, чи встигла продати бізнес, відповіла: «Ну, звісно!».

Читайте також: Ядерний удар у XXI столітті такий же малоймовірний, як і велика війна в центрі Європи.

«Чому я щось знаю, а інші — ​ні?»

Олена змалку відрізнялася від інших дітей. Якось у садочку зникла дорога імпортна іграшка — ​ведмедик. Вихователька почала запитувати, чи ніхто його не брав. Олена сказала, що знає, де він: хтось із діток сховав ведмедика за альтанкою, у ямці, прикривши якимось сміттям. Її вивели за вухо на майданчик, де й знайшли іграшку, і насварили: «Добре, що зізналася, але красти погано». Дівчинка плакала, виправдовувалася, але відповісти на запитання, звідки їй відомо, де була іграшка, не могла.

Жінка й досі не може зрозуміти, чому вона щось знає, а інші — ​ні.

«У школі в мене було небагато справжніх подруг. Ще в 1978-му я їм розповідала, що настане час, коли будуть телефони без шнура, по яких ми зможемо, йдучи вулицею, розмовляти, і мама не чутиме нашу розмову. Або говорила, що телевізори будуть плоскі, як картина, і висітимуть на стіні. Реготу було!..» — ​згадує Олена.

«Жоден порядний цілитель не візьметься за онкологію»

«Але я не за все беруся. Наприклад, жоден порядний екстрасенс, цілитель не візьметься за онкологію. Це злочин — ​обіцяти те, чого ще ніхто не зробив», — ​переконана Курилова.

Жінка проти будь-якого цілительства без медичної освіти, коли обіцяють то солі «позривати» зі спини, то ще якесь «чудо». У неї, окрім медичної освіти, є ще й диплом психолога.

«Дуже серйозно і відповідально ставлюся до трав і суто негативно — ​до травниць, яких сьогодні не злічити. Вони можуть продати материнку від кашлю жінці при надії, а ця трава веде до зриву вагітності. І таких прикладів багато. Лікування травами — ​ціла наука. Справжніх цілителів дуже мало, вони, на жаль, йдуть, а разом із ними — ​унікальні знання, які треба зберегти, відокремити, як кажуть, зерна від полови і використовувати на сучасному рівні».

«Перемога буде, але вона дуже складна…»

«Раніше я казала, що день літнього сонцестояння проявить майбутнє України, але я не побачила добра, — ​розповіла віщунка. — ​Розклад був кривавий і недобрий. А тепер я чекатиму 1 листопада. На Гелловін уночі буду робити розклад. Я подивлюся далі. Перемога буде, але вона дуже складна і дуже-дуже великими силами. Великими жертвами. Від нашого розуму, від наших сердець залежить, як ми це зможемо пережити. А жити треба. Для дітей своїх, для сім’ї, для майбутнього. Головне — ​не «навивати» біду. Не потрібно наплакувати, наскиглювати. Необхідно обов’язково працювати. Робити хоч щось для перемоги й для людей. Бо сісти та скиглити — ​це не про життя», — ​зазначила Олена Курилова.

До речі, виїжджати в іншу мирну країну вона не планує: «Я не хочу їхати за кордон, бо мені, як відьмі, потрібна своя земля. Я без неї здохну!».