«Катували заради забави»

Парамедика Джона Гардінга обміняли 21 вересня разом із героями «Азовсталі» та ще кількома полоненими іноземцями, серед яких – четверо британців. Нині він лікує наслідки численних травм і розповідає страшні речі, які творились у неволі.

Спочатку Джон опинився в таборі для військовополонених, а далі його перевезли до так званого «слідчого ізолятора» в Донецьку. І вже там охоронці використовували його як «боксерську грушу». «Вони схопили мене, закували в кайданки і витягнули з камери. Кинули мене на підлогу, їх було принаймні четверо, я лежав на підлозі з руками за спиною і мене били у груди, по ребрах, нирках, по обличчю, а один чоловік став мені на стегна і стрибав на мені», – розповідає колишній полонений.

У Джона пошкоджені нерви рук, тріщини в ребрах, зламаний куприк. 59-річний британець зізнається: думав, що не виживе. Він каже, що їм давали дуже мало води та їжі і не дозволяли ніяких прогулянок на свіжому повітрі. Та головне – били заради забави. «Це тривало близько 30 хвилин. Могло довше, могло менше. Чесно кажучи, було кілька разів, коли я просто мріяв про смерть – лиш би це закінчилось», – згадує відчуття Джон Гардінг. У так званому «слідчому ізоляторі» Джон провів 9 днів у камері чотири на два метри разом з іншими бранцями. Окупанти погрожували йому смертною карою та навіть змусили записати прощальне відео для доньки.

У Джона пошкоджені нерви рук, тріщини в ребрах, зламаний куприк. 59-річний британець зізнається: думав, що не виживе. Він каже, що їм давали дуже мало води та їжі і не дозволяли ніяких прогулянок на свіжому повітрі. Та головне – били заради забави. «Це тривало близько 30 хвилин. Могло довше, могло менше. Чесно кажучи, було кілька разів, коли я просто мріяв про смерть – лиш би це закінчилось», – згадує відчуття Джон Гардінг. У так званому «слідчому ізоляторі» Джон провів 9 днів у камері чотири на два метри разом з іншими бранцями. Окупанти погрожували йому смертною карою та навіть змусили записати прощальне відео для доньки.

Інший полонений із Великої Британії, Ейден Аслін, каже, що росіяни ставились до них гірше, ніж до собак. Він теж кілька місяців перебував у полоні в так званій днр. В інтерв’ю британській газеті Sun Ейден розповів, що його порізали ножем і запитали, хоче він швидкої чи «красивої» смерті. Коли він відповів, що хоче швидкої, йому пообіцяли: «Ну, ми тобі гарантуємо красиву смерть».

За словами Ейдена, ув’язнених змушували щоранку співати гімн росії: «А якщо хтось не співав, його за це карали – били». Сам Ейден дістав порцію додаткових тортур за те, що мав татуювання Тризуба.

Британця тримали в двомісній камері з чотирма людьми, і йому доводилося спати на килимку з вошами і тарганами. «Ми не могли нормально сходити в туалет, тому що у нас його не було», – каже він і додає, що їм доводилося використовувати для цього порожні пляшки. Ейден розповів, що три тижні жив лише на обмеженій кількості хліба й води, і «зрештою довелося благати їх дати нам хоча б води з-під крана».

Звільнені громадяни Великої Британії стверджують, що росіяни «дуже винахідливі», коли йдеться про тортури. Наприклад, вони переобладнали старий телефон так, що військовополонений набирав номер, а коли циферблат повертався на місце, то бив електричним струмом. Або могли порізати людину, а потім її зашити, щоб коли загоїться, продовжити катування.

…Після звільнення Ейден Аслін зустрівся з матір’ю Анжелою Вуд та нареченою з України Діаною Оковитою. «Протягом усіх п’яти місяців ув’язнення я не міг плакати. Коли я почув, що винесли смертний вирок, мені хотілося плакати, але я просто не міг (у так званій днр «судили» іноземців. – Ред.)… Незважаючи на все, через що ми пройшли, я знав, що рано чи пізно ми побачимо світло в кінці тунелю і що я повернуся, щоб побачити Діану та мою сім’ю», – нарешті може дозволити собі емоції 28-річний чоловік.

Василь КІТ

Читайте також: ««Мамо, не хвилюйся...»: українка розповіла про останню розмову з сином, який загинув у повітряному бою в Маріуполі».