Підбадьорювати сина чи доньку теж треба «з розумом».
«Вірю в тебе»: колонка мами 4-х дітей
«Наснага важливіша за всі інші аспекти виховання», – писав свого часу австрійський психіатр та педагог Рудольф Дрейкус
Тепер я найчастіше переймаюся тим, як допомогти своїм дітям бути впевненими в собі і своїх можливостях, якщо сама «розколошкана» думками про воєнні загрози, важко залишатися постійно спокійною, не передавати роздратування, душити бажання «бути квочкою», а віддавати лиш те, що допоможе їм у житті. Добре, що в моєму випадку вносять свої корективи осінні городні клопоти. Наприклад, доводиться більше хатньої роботи довіряти 13-річній доні, і так приємно бачити, як гарно вона справляється з тим, що раніше остерігалася їй доручати. Я порівнюю себе у такому ж віці і її – й підсумовую, що вона самостійніша за мене. У нашому спілкуванні зараз часто лунає фраза: «Вірю в тебе і в те, що ти справишся». На письмі вона виглядає якоюсь патетичною, але то тільки тут. Насправді дітям різного віку дуже потрібна віра в їхні можливості і навіть не дуже вдалі старання. Це наснажує їх на розвиток.
Здатність батьків дарувати дитині наснагу залежить від того, як ми уміємо спостерігати за ними і відшуковувати їхнє «краще».
Здатність батьків дарувати дитині наснагу залежить від того, як ми уміємо спостерігати за ними і відшуковувати їхнє «краще». Мама п’ятьох дітей і психологиня з Америки Вікі Хьофл у книзі про регулярне зменшення опіки за назвою «Чим менше, тим більше» аналізує, що наснага – це, зокрема, вдячність. Бо коли ми кажемо людині (і маленькій), що її допомога полегшила роботу чи її слова відволікли від сумних думок, вона відчуває, що її цінують такою, якою вона є. Хьофл нагадує, що наснага базується на спостереженні за поліпшеннями. «О, ти зав’язуєш шнурівки набагато швидше, ніж тиждень тому!» – кажу синові і він, пишаючись, усвідомлює, що його успіхи помічають (а це неабияк надихає і спонукає старатися). Коли він перекидає банку з водою, якою додумався притиснути ковдру для «печери», я гамую бажання насварити, натомість згадую пораду від цієї мами-психологині й майже спокійно запитую: «Що б ти зробив інакше наступного разу?». Це теж, каже Хьофл, є наснагою, яка показує дитині, що якщо щось іде не за планом, то це нормально, це життєвий урок, який навчає. Коли реагувати так, то син чи донька не втрачатимуть ініціативу й братимуться за нові й нові ідеї.
Читайте також: ««Хвилина мовчання»: колонка мами 4 дітей»
Якщо маєте свої винаходи, як співпрацювати з дітьми, – запрошую ділитися. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
