«Адідаси баби Валі»: як на Рівненщині 75-річна жінка допомагає ЗСУ

75-річна волонтерка з міста Березне на Рівненщині в'яже шерстяні шкарпетки для українських військових. Валентина Осадча, попри роботу по господарству, намагається виготовляти пару за два дні і називає себе бабусею-павучихою, а шкарпетки, зв'язані власноруч, адідасами. Про мрію зігріти кожного бійця на передовій вона розповіла Суспільному.

Пенсіонерка-волонтерка зігріває військових з 2014 року. Пенсія, каже, у неї невелика, тому не може допомогти армії фінансово.

«Така була безвихідь: чим допомогти, як допомогти? Так морально було важко і я вирішила, що я буду робити. Це для мене віддушина і допомога. Рахунок іде вже не на десятки, а на сотні. Напевно, добрі сотні. Я, звичайно, їх не рахувала, але багато плету. За літо лише сплела 40 пар, оце я лише восени їх роздала», — розповідає Валентина Осадча.

 

 

В'язані шкарпетки Валентина Григорівна передає місцевим волонтерам, а також знайомим, які мають рідних на передовій. Жінка розповідає, що робить пару шкарпеток за два дні. Для захисників в'яже з 42 по 45 розміри, для захисниць — менші та з яскравіших ниток. Шкарпетки пані Валентини волонтери називають «адідасами» — через три кольорові смужки на кожній парі.

«Як виникла ідея цих трьох смужок? Отак в'яжеш шкарпетки і залишиться маленький клубочок. Може шкарпеток з них не зв'яжеш, а смужку можна. Я вирішила, що буду три смужки в'язати і буду називати: «баби Валі адідаси». Так і пішло це», — пояснює жінка.

«Як виникла ідея цих трьох смужок? Отак в'яжеш шкарпетки і залишиться маленький клубочок. Може шкарпеток з них не зв'яжеш, а смужку можна. Я вирішила, що буду три смужки в'язати і буду називати: «баби Валі адідаси». Так і пішло це», — пояснює жінка.

В'язати пані Валентину навчила мама, вона займалась рукоділлям і в студентські роки. А за фахом Валентина Григорівна — технологиня швейного виробництва.

«В університеті в'язала і сукні, і якісь кофтинки — все в'язала. А потім, вже як втратила зір, вже погано бачу, то в основному шкарпетки. Пам'ятаю, в університеті у мене подружка народила дитинку, це був третій курс. Маленька-маленька, ми її забрали з пологового і я їй зв'язала шкарпеточки», — каже волонтерка.

Після повномасштабного вторгнення Валентина Осадча стала в'язати більше шкарпеток. Для запасу ниток розплутує в'язані светри, намагається обирати лише шерстяні. Також з матеріалами допомагають волонтери та знайомі.

«Своє тепло передаю, це головне. Бабине тепло йде. Я навіть як на АТО в'язала... зараз буду плакати... вкладала записочки, щоб всіх беріг Господь-Бог і щоб вони повертались додому. Любимо. Щоб вони були мужні, ми ними пишаємось. І щоб вони всі повертались живими», — резюмує майстриня.

Читайте також: «Волонтери та бігуни зібрали 2 мільйони гривень на бронежилети для ЗСУ»