На боротьбу надихають воїни УПА: історія бійця волинської бригади
Василь Мазурик про Вовчак, своє дітище, і про УПА може говорити безупинно
Директор «Історико-культурного комплексу «Вовчак – Волинська Січ» Василь Мазурик з травня служить в одному з підрозділів 14 бригади імені Романа Великого. У складі підрозділу волинянин брав участь у боях на Донбасі та звільненні Харківщині.
Історію бійця розповіли на сторінці бригади у фейсбуці.
Свого часу Василь Мазурик обіймав посаду голови Турійської районної державної адміністрації. Багато років пропрацював у лісовій галузі, був начальником управління лісового господарства у Волинській області. У 2015 разом із колегами зводив оборонні споруди на Маріупольському напрямку фронту, пізніше доправляв ліс і будівельні матеріали на різні ділянки фронту. Саме про ліс і все, з ним пов’язане, він говорить із захопленням і сьогодні.
- І професія, і любов усього мого життя – ліс. Будучи директором лісгоспу, на території якого знаходиться урочище Вовчак, я й «познайомився» з нашим комплексом та прикипів до нього душею: очолював роботи з впорядкування, згодом – з організації в нас відповідних умов для військового вишколу молоді, який проводила ГО «Сокіл».
Команда «Волинської Січі» – дуже велика, наголошує Василь Мазурик. І поки він на фронті, люди, які вклали в комплекс так багато сил, роблять усе, аби він жив і розвивався. Максимум зусиль вони доклали і до організації великого потрійного свята – Дня Покрови Пресвятої Богородиці, 80-ліття УПА, Дня захисників та захисниць України.
- Цьогорічне 14 жовтня для нас особливе – крім традиційних заходів, які проходять на Вовчаку в цей день, ми відкриваємо експозицію 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, нашої рідної бригади, в якій служить величезна кількість волинян, наших земляків. Експозиція бригади на «Волинській Січі» створена завдяки підтримці командира Князівської 14 омбр полковника Олександра Охріменка. Він відвідував Вовчак ще до початку Великої війни, вболіває не тільки за бригаду, а й за наш комплекс.
Ми з Василем Васильовичем ведемо розмову на Харківщині, далеко від рідної Волині і Вовчака. Війна нагадує про себе звуками далеких і не дуже прильотів, до яких, на добре це чи на зле, швидко звикаєш. Про те, що буде Велика війна, каже Василь, знав задовго до її початку.
У складі свого підрозділу Василь брав участь у тяжких боях на Донбасі, у звільненні Харківщині. І хоча, каже, несентиментальний, дорослі і діти, які в звільнених селах і містах Харківщини вибігали з будинків, зі сльозами на очах та вітанням «Слава Україні!» дякуючи нашим воїнам, надзвичайно розчулили
- Ще до 24 лютого ми з однодумцями створили в Турійську роту охорони. А о 7-ій ранку 24 лютого вже з заплічниками стояли біля військкомату. Ще через годину почали будувати блокпости. А з травня я – в славетній Князівській 14 бригаді.
У складі свого підрозділу Василь брав участь у тяжких боях на Донбасі, у звільненні Харківщині. І хоча, каже, несентиментальний, дорослі і діти, які в звільнених селах і містах Харківщини вибігали з будинків, зі сльозами на очах та вітанням «Слава Україні!» дякуючи нашим воїнам, надзвичайно розчулили.
- Таке кожного з нас мотивує і надихає, просто «крила виростають». Тож настрої в підрозділі, який став для мене рідним, бойові. Так триматимемо до самої Перемоги, включно з Кримом.
Читайте також: Україна хоче розмістити на кордоні з Білоруссю місію міжнародних спостерігачів
