«Ми тут не заради нагород.  Якби це було так, то я зараз  стояв би на своїх двох»

Мобільна група батареї протитанкових керованих ракет у звичному складі на вже рідному MITSUBISHI L200 рухалася в напрямку бойової позиції, де чекали на допомогу побратими. Але до місця призначення військові не дісталися. Автівка підірвалася на ворожій міні. Все відбувалося неймовірно стрімко, мов пришвидшена зйомка. Машина декілька разів перекинулася, особовий склад повідкидало на декілька метрів від місця вибуху. Лише командир залишився під охопленим вогнем авто…

Побратими під вогнем вирвали його із лещат смерті

Його хлопці, з якими він встиг побувати в найзапекліших боях, хоча й перебували в шоковому стані, але зорієнтувалися миттєво. Треба було рятувати командира. Попри власні численні травми й осколкові поранення, вони перекинули підірваний автомобіль на бік і витягли військового, який стікав кров’ю. І все це під постійним артилерійським вогнем противника. Крім того, у палаючому автомобілі були боєприпаси, які могли будь-якої миті здетонувати. Щойно пораненого звільнили із залізного капкану, одразу надали першу медичну допомогу. Наклали джгути, вкололи знеболювальне і по радіостанції викликали евакуаційну бригаду. Завдяки їх хоробрості та вмілим діям командир тепер святкуватиме свій день народження двічі.

 Таким запам’ятав крайній виїзд командир протитанкової батареї старший лейтенант Олександр Фігляр на псевдо Роммель. За плечима військового – досвід, якого вистачить не на один підручник. Хоча до 2014 року він і не думав про таке майбутнє.

«То була гра в російську рулетку, в якій нам усміхнулася фортуна»

Олександр дуже скромно розповідає про свій бойовий шлях, але 30-річний командир уже нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступенів. Перший він отримав за виконання завдань на Донецькому напрямку. Тоді Роммель із побратимами відбили штурм переважаючих сил противника на одному зі стратегічно важливих напрямків. А ще – за хоробрість, виявлену в одному з боїв, коли вдалося прорватися з оточення разом із пораненими. 

В українців духу вистачить на себе й на тих, хто поруч, а помножте це на сучасне озброєння – маємо безпрограшну комбінацію.

Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня військовий удостоєний за стримування 3-денного штурму на Волноваській трасі.
– То було справжнє пекло. Три дні 24/7 – безперервні обстріли. Ворог накривав усі точки й висоти, з яких ми працювали. Але попри це, нам вдавалося їх стримувати. Крутилися мов дзиґа, щоб нас не вирахували. То була гра в російську рулетку, в якій нам усміхнулася фортуна, – згадує Олександр. – Усі мої хлопці отримали заслужені нагороди, але повірте, ми тут не заради них... Якби це було так, то я зараз стояв би на своїх двох.

«Мали б ми стільки озброєння, як наш ворог, то вже б давно перемогли»

На думку командира, зброя, яку надають країни-партнери, відіграє не останню роль в успішних операціях.

– В українців духу вистачить на себе й на тих, хто поруч, а помножте це на сучасне озброєння – маємо безпрограшну комбінацію, – переконаний Олександр. – Якби ми мали стільки ж БК й артилерії, як наш ворог, то вже б давно перемогли.

А ще Роммель зазначає, що рашисти дуже занепали духом. Вони не хочуть воювати, просто їм вклали в голову, що тут їх катуватимуть, знущатимуться, от і бояться, інакше пачками б здавалися.
– Про їхній настрій говорить бій, коли наших ішло 40 осіб, думали їх там десь стільки ж. Виявилося – понад півтори сотні. І ці півтори сотні разом із двома «бехами», кулеметами, АГСами просто відступали. Ба більше, вони добивали своїх поранених. Це наші бачили через камери коптерів, які піднімали. Вони ніколи не забирають своїх 200-х, якщо це може бути небезпечно. Якось загинуло їхніх 10 з розвідгрупи, наші давали можливість підійти й забрати, але де там – просто «закопали» їх артилерією. Ось такий у них менталітет – не жаліють людей, тому кожен їх поступ вперед всіяний власними ж трупами, – каже комбат.

«Щойно стану на свої нові ноги – повернуся на війну»

Нині Олександр очікує можливості вирушити в США, де матиме змогу отримати протези і пройти реабілітацію, аби якнайшвидше повернутися до звичного життя.
Щодо планів на майбутнє безапеляційно заявляє: повернуся у стрій.

– Якщо до того часу, як я стану на свої нові ноги, війна триватиме, зроблю все можливе, щоб знову повернутися до своїх хлопців. А якщо вже святкуватимемо перемогу, то спробую себе в ролі викладача у військовому виші. Думаю, українські військові будуть тими експертами, за чиїм досвідом ставатимуть у чергу армії інших країн, – підсумував комбат.

Євген ТРИСТАН, Наталія ЗАДВЕРНЯК, 
АрміяInform.

Останні новини:

• Між Волинню та Рівненщиною встановили додаткові блокпости.
• Окупантів зустріли «хлібом-сіллю»: до білорусі прибули російські військові.
• росіяни повідомляють про 16 вибухів над Бєлгородом. 
• Народний синоптик розповів, коли в Україні настане пік бабиного літа. 
• У Польщі загинула заробітчанка з України.

Усі новини російсько-української війни – тут.