Підгайцівська громада прихистила понад дві тисячі переселенців
«Наше тепле ставлення допомагає людям хоч трошки відійти від пережитих жахів»
Одразу після початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну місцева влада Підгайцівської громади виділила кошти з місцевого бюджету на потреби вимушено евакуйованих. Планували прийняти якомога більше людей і забезпечити їх комфортними умовами проживання. З-понад двох тисяч осіб половину розселили у дитсадках, розповідає начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Жанна Скороход: «Місцева громада дуже активно відгукнулася щодо допомоги нашим землякам, яким довелося рятуватися від війни. Багато родин прихистили переселенців у себе вдома. Понад 1000 людей отримали прихисток у наших дошкільних закладах — у двох дитячих садочках. Один із них ще навіть не був уведений в експлуатацію, тож ми швидко доробили ремонт, під’єднали комунікації та заселили людей».
Для прибулих організували триразове харчування. Також у закладах працювали медична сестра, вихователі, кухарі, які допомагали, як могли. Постраждалих забезпечили необхідною побутовою технікою: купили холодильники, пральні машини, комп’ютери та під’єднали інтернет. Багато було сімей з дітками (школярами й дошкільнятами), тож мусили подбати про їхнє навчання.
«Ми раді, що умови проживання та наше тепле ставлення допомагають цим людям хоч трошки відійти від тих жахів, які їм довелося пережити».
Серед тих, хто знайшов прихисток на Волині, — дві родини з Чернігівщини, з села Ягідного. Це село перебувало в окупації. Воно відоме тим, що російські солдати облаштували свою позицію просто в школі, а людей тримали в заручниках у підвалі. Директорка дитячого садочка «Сонечко» Любов Сапига переповіла ось що: «Близько місяця 300 людей, серед яких було 70 дітей, виживали в нелюдських умовах у цьому підвалі. Наймолодшому було 3 місяці, найстаршому — 93 роки. До звільнення дожили не всі, близько десятка осіб померли від нестачі повітря, їжі, ліків. Мертві лежали разом із живими. Наші люди пережили страшні страждання і ще досі тим живуть. Семирічний хлопчик, який разом із мамою приїхав до нас із Ягідного, при будь-яких гучних звуках падав на підлогу та закривав руками голову».
Жанна Скороход підсумовує, що в громаді втішені тим, що їхні старання не даремні: «Ми раді, що умови проживання та наше тепле ставлення допомагають цим людям хоч трошки відійти від тих жахів, які їм довелося пережити. Так, це велика біда, але українці показали, що сьогодні ми гуртуємося як ніколи. Особисте відходить на другий план, а на перший стає наше спільне — Україна… Об’єдналися всі — і Схід, і Захід, і волонтери, і ЗСУ. І всі ми робимо максимум для нашої спільної Перемоги».
За матеріалами, підготовленими в рамках всеукраїнської кампанії «Пліч-о-пліч».
Софія ГАВРИЛЮК
Читайте також: Кому і на скільки до кінця року ще раз збільшать пенсії.
