«Що, Лєна загинула?»: волинянка у телефонній розмові здогадалася про смерть 28-річної доньки (Фото)

У 2015 році жінка вирішила вступити до лав Збройних сил України. Згодом зізналася рідним, що тричі ходила до військкомату, але її все не хотіли брати на службу, передає novynarnia.com.

«Олена часто в дитинстві хворіла на пневмонію, тож у медичній карточці мала багато записів. Але за четвертим разом її таки взяли. Так же вона хотіла в армію! Мама спочатку була проти, вважала, що ця професія – не для дівчини. Але Олена була настільки одержима ідеєю стати військовою, що нікого не послухала й пішла», – розповідає сестра.

До такого рішення доньки мама не поставилася схвально.

«Вона сказала, що вже підписала контракт. Наче відро холодної води вилила на голову. І що вдієш? Кричи не кричи! Але хіба я її втримала б? Вона в нас така була вперта! Захоче – зробить, як вирішила», – каже Віра Созонюк.

Спочатку Олена була польовим кухарем у зоні проведення АТО. Згодом отримали звання старшого сержанта, пройшла відповідні курси, стала бойовим медиком.

Продовжувала контракт тричі. Служила в Краматорську, в Рубіжному, на фронті в селищі Кримське Луганської області.

Найімовірніше, Олена загинула. Був обстріл. Снаряд влучив у бліндаж.

Зі слів сестри Ольги, Олена завжди ухилялась від відповіді, в якому населеному пункті вона перебуває на службі – вказувала лише область.

У лютому 2016 року Олену Созонюк нагородили відзнакою від президента України «За участь у антитерористичній операції». Загалом бійчиня отримала багато грамот та подяк.

До повномасштабного вторгнення Олена несла службу в одній із військових частин у місті Володимирі Волинської області.

24 лютого 2022 року, коли розпочалось повномасштабне вторгнення росіян, Олена з побратимами й посестрами перебувала на полігоні на Рівненщині.

«О 4:00 24 лютого вона подзвонила мамі і сказала, що почалася війна. І що їх вивозять кудись. І все. Питання, воювати чи ні, для неї не стояло. Такий в неї був характер», – розповідає сестра.

Ольга пригадує, як у травні 2022 року сестра подзвонила до неї і взяла обіцянку попіклуватися про донечку на випадок, якщо з нею щось трапиться. У той час вона відбувала службу на Київщині.

Олена неодноразово телефонувала мамі і плакала. Казала, що не може спати ночами, бо на власні очі бачила розстріляні колони автобусів із цивільними на Київщині. А в тих автобусах і автівках були мертві діти.

«Вона намагалась надавати допомогу і військовим, і цивільним. Казала, що збирала тіла діток віку її доньки і тепер не може з цим ні спати, ні жити. Після тих подій на Київщині стала замкнутою», – втирає сльозу сестра.

Після повномасштабного вторгнення Олена приїздила додому загалом тричі. Казала, що війна геть інша, ніж була з 2014 року.

Про загибель Олени на Харківщині першою дізналася її близнючка Ольга. 3 вересня їй написала посестра медикині.

«Найімовірніше, Олена загинула. Був обстріл. Снаряд влучив у бліндаж», – йшлося в повідомленні. Дівчина додала, що їй бракує сили повідомити про це матері загиблої.

Того ж дня близько 21:00 сестрі написав побратим захисниці і підтвердив, що Олена загинула. Важка місія розповісти батькам про смерть доньки лягла на плечі Ольги, яка на той момент перебувала вдома в Туреччині.

«Що, Лєна загинула?» – вже на початку дзвінка материнське серце відчуло біду. Перепитала – і поклала слухавку. Спочатку не повірила, бо ж спілкувалася з Оленою за чотири години до цього.

О восьмій ранку 7 вересня Романові Созонюку, дядькові Олени, зателефонували з військкомату і сказали, аби він підійшов до ритуального магазину в Турійську вибрати труну: «Я прийшов, вибрали, винесли, відкрили вічко. Я поклав туди Оленині речі, які передала мама – сукню, освячене зіллячко. Аж тут почув шум. Піднімаю голову, а на даху сидять два білі голуби. І вони сиділи доти, доки ми не почали вантажити труну в авто. А тоді змахнули крильми й полетіли».

Батьки відвідують могилу доньки щодня. Мати плаче, а батько мовчки посидить і йде додому. І все повторює: «Я не вірю, то не вона…»

Трирічна Оксана – маленька мамина копія і за зовнішністю, і за вдачею. Як і матуся, дівчинка дуже бойова. Утім після смерті Олени постійно сумна.

Коли матір була на війні, бабуся й онучка щовечора молилися за неї. «Йдемо до Бозі за маму молитися», – все просила Оксанка. А тепер каже: «Мами нема, не хочу Бозі. Її вбили росіяни. Тепер ми вдвох, Оля і я».

Останні новини:

• На Горохівщині знайшли тіло жінки, яка була в розшуку.
• На війні обірвалося життя ще одного лучанина.
• На Горохівщині п'яний водій потрапив у ДТП.
• ЗСУ ліквідували ще 420 окупантів і 6 гелікоптерів: свіжі втрати ворога станом на 13 жовтня.
• З-під завалів багатоповерхівки у Миколаєві дістали дитину, пошуки людей тривають (Фото).
• Чому путіну не вигідно застосовувати ядерну зброю.

Усі новини російсько-української війни – тут.