Вони були сонцесяйні: Наталя з донечкою Василиною та сином Іванком.
Їх убив путін: навіть пес не перестає вити і плакати від горя
29 вересня у Дніпрі від ракетного удару загинула ціла родина — бабуся, мама та двоє дітей. Дідусь був на роботі в нічну зміну, а батько дітей зараз боронить Україну. Вижив старий пес на кличку Крим. Соцмережі облетіли фото та відео з місця трагедії: на місці приватного будинку лише величезна вирва від ракети, а на руїнах сидить старий контужений пес і плаче…
Від будинку залишилася лише вирва
Ця трагедія вражає своєю жорстокістю. У ніч проти 29 вересня російська ракета влучила у приватний будинок, у якому мирно спала родина: бабуся Алла, мама Наталія, її діти — 8-річний Іван та 9-річна Василина.
Від вибуху на місці будинку залишилася лише величезна вирва. Рятувальники загиблих збирали по частинах. Не одразу змогли знайти Івана, фрагменти його тіла виявили вже пізніше.
Ненавиджу всіх, хто каже, що це не війна. Тих, хто каже, що росія не нападала на Україну, а Україна воює проти самої себе. Тих, хто не визнає, що ця війна йде вже восьмий рік.
Цієї ночі дідусь був на роботі у нічну зміну, а чоловік Наталії — військовий, він захищає Україну в районі Лиману.
Також дивом вижив старий пес на кличку Крим. Собака контужений, він довго сидів на руїнах будинку, вив і плакав від горя. Наразі його забрали ветеринари.
Малювала та була патріоткою
Знайомі сім’ї кажуть, що сама Наталя була дуже спокійною, приємною та мовчазною. Навіть у шкільних батьківських чатах вона писала рідко і лише по суті.
Дочка Василина навчалася у 4 класі, дуже мила, тиха та усміхнена дівчинка — такою вона запам’яталася однокласникам.
Іван молодший за сестру на рік. Обоє навчалися в одній із шкіл Дніпра, жили неподалік від неї.
Наталя дуже добре малювала. За час карантину вона навчилася малювати картинки зі звірятками. Із початком широкомасштабної війни Наталя багато писала про це, підтримувала ЗСУ. У перший день війни вона зазначила: «Ненавиджу всіх, хто каже, що це не війна. Тих, хто каже, що росія не нападала на Україну, а Україна воює проти самої себе. Тих, хто не визнає, що ця війна йде вже восьмий рік. Тих, хто прикривається своїм незнанням і навіть не відкриває рота, живучи в країні-агресорі. Ви кажете, що не заслуговуєте на той уряд, який маєте зараз. Але чи відрізняєтеся ви від нього? Хіба не ви зараз чините так, як ваш президент?»
Як пережити цю втрату татові-воїну, який приїхав із фронту, щоб попрощатися зі своїми найріднішими людьми?
Джерело: obozrevatel.com.
Марина ПЕТІК
Читайте також: ««Побудь зі мною хоч до ранку – Нехай чекає Господь Бог...»
