Куди заховати щастя?

Після довгих роздумів один із них сказав:

— О, я знаю! Заберемо в них щастя, але питання в тому, де ми його сховаємо, щоб вони ніколи його не знайшли.

Тоді перший запропонував:

— Сховаємо його на вершині найвищої у світі гори.

На що другий відразу заперечив:

— Ні, пам’ятаєш, ми дали їм силу, одного разу хтось зійде на гору і знайде там щастя; а якщо його знайде хтось один, то й інші знатимуть, де воно заховане.

Тоді другий запропонував:

— Тоді сховаймо його на дні моря.

Людина не втомлюється шукати своє щастя, не знаючи, що носить його в собі.

І тоді інший відповів:

— Ні, пам’ятаєш, ми дали їм розум, одного разу хтось побудує пристрій, завдяки якому можна буде спуститися на дно, і тоді вони його там знайдуть.

А ще один сказав:

— Сховаймо його на віддаленій від Землі планеті.

І відповіли йому:

— Ні, ти ж знаєш, що ми дали їм розум, і одного дня хтось побудує корабель, в якому зможе подорожувати на інші планети, і там його виявлять, і тоді всі люди будуть щасливими і рівними нам.

Одного разу зібрались усі боги і вирішили створити чоловіка і жінку, вони планували створити їх за своїм образом і подобою, аж тоді один із них сказав: — Зачекайте, якщо ми створимо їх за нашим образом і подобою, і вони матимуть таке ж тіло, як і ми, таку ж силу і розум, як ми, то мусимо придумати, що ж відрізнятиме їх від нас, бо якщо ні, то створимо нових богів. Ми повинні щось забрати в них. Що ми в них заберемо?

Останнім з них висловився бог, який мовчки уважно слухав кожну з пропозицій інших богів, він детально проаналізував кожну із них, а тоді порушив тишу і сказав:

— Гадаю, я знаю, де сховати щастя, щоб вони ніколи не змогли його знайти.

Усі здивовано обернулись і запитали в один голос: «Де?».

— Сховаймо щастя всередині них самих, вони будуть такі заклопотані, шукаючи його ззовні, що ніколи не знайдуть його в собі.

Усі погодились, і з того часу так і було: людина не втомлюється шукати своє щастя, не знаючи, що носить його в собі.

Невідомий автор

Яка болюча істина для нас, людей… Дай нам, Боже, перестати шукати щастя десь ззовні, бо там… його немає!!!

Росаріо ГОМЕС, оповідання «Щастя» з книги «100 промінчиків світла. Притчі на щодень» (Львів, видавництво «Свічадо»).

Читайте також на volyn.com.ua: ««Зіпсувала мені життя»: як популярний актор закохався».