«Побудь зі мною хоч до ранку – Нехай чекає Господь Бог...»

Побудь зі мною хоч до ранку -
Нехай чекає Господь Бог…
Я заслоню стару фіранку.
Хай ті години лиш для двох.

Погладжу я волосся сиве,
В горнятко чаю я наллю…
Який ж ти все-таки красивий!
Як сильно я тебе люблю…

Який ж ти все-таки красивий! Як сильно я тебе люблю...

І я щаслива, хоч востаннє
За ті години — ​все життя,
Бо прожила я у коханні
І не потрібне каяття…

Не маєш сили говорити?
Візьми за руку — ​і тримай.
Не зможу я вже так любити…
Ти там на мене почекай!

І так до ранку, у мовчанні.
Перед очима — ​всі роки.
Застигли сльози на світанні.
Й дотик холодної руки…

Та навіть Бог у небі плакав,
Як відпускав хвилини ті…
Але прожити у коханні —
Найбільше щастя у житті.

І тихо гладила волосся,
Вставало сонце, Божий рай.
Вона його вже відпускала.
І охолов в горнятку чай…

Світлана ДУБНИЦЬКА

Читайте також: «У Луцьку військовий після поранення побрався з коханою (Фото)»