Розумів, що якщо би потрапив в полон, смерть його була б непростою і довгою.
Професор, який писав про російсько-українську війну, у 60 став спецназівцем
Особлива історія у професора з Тернополя Миколи Лазаровича
Микола Лазарович – історик, професор, автор книжок про російсько-українську війну, людина, яка безпосередньо брала участь у бойових діях на сході України в 2015 році, в 2022 році в перші дні повномасштабної війни він знову пішов воювати. Професор-спецназівець з Тернопільщини розповів Суспільному про війну, травми та ще один день народження.
Учасник російсько-української війни, доктор політичних наук Микола Лазарович має два псевдо, перше – «Професор», отримав в 2015 році, коли пішов добровольцем воювати, а друге псевдо – «Васильович», йому дали вже в 2022, коли знову потрапив на фронт. Чоловік каже, сподівається, що з поваги.
«Я сподіваюся, що з повагою мені позивний дали «Васильович». Я в свої майже 60 ще став спецназівцем. Так сталося, що я туди потрапив серед молоді. Дихалка в мене нормальна була і бігаю я нормально. Коли ми робили марш-кидок, то попри те, що я як мінімум на 10 років за інших старший, я був другим в роті», – розповів професор.
Ще до оголошення в лютому мобілізації Микола Лазарович вирішив знову йти на війну. Коли 24-го прийшов у військкомат, в черзі довелося стояти пів дня. 25-го він мав їхати на військові навчання, але попросив ще 3 дні, аби завершити книжку. Дописав, а в березні вже був на передовій.
«Страшно було, коли ти сидиш на варті, підіймаєш голову і бачиш над собою квадрокоптер. І ти не знаєш, чи вони зараз по тобі влуплять, чи не влуплять», – каже Микола Лазарович.
Чоловік пригадує, серйозний бій стався 18 квітня, тоді було багато поранених.
«Коли наші всі пішли з нашими 200-ми, 300-ми, нас троє залишилося на охороні табору. Коли наші повернулися, то ввірвалися москалі, які міномети поставили на машини, вони мали квадрокоптери, вони собі дивилися, як в телевізор і полювали за нами. Перший, в кого бабахнули – це в мене. Потім другий раз знову бахкає, мене відкидає до другого дерева і я вже приходжу до пам’яті, що це по мені. Я починаю тікати, а вони за мною бахкають», – розповів Лазарович.
Тоді, каже, поранення отримали два побратими – Олесь і Михайло, аби їх врятувати, довелося два з половиною кілометри нести на носилках.
«Найстрашніше мені було, коли на Сіверському Донці, на містку була купа людей, москалі намагаються влупити по цьому мосту. Я розумів, що якщо це все обвалиться, то всі в бронежилетах і тому подібне, ніхто не випливе. Але всі вийшли, ми евакуювалися, потім підірвали цей міст і на тому крапку поставили», – каже доктор політичних наук.
«Найстрашніше мені було, коли на Сіверському Донці, на містку була купа людей, москалі намагаються влупити по цьому мосту. Я розумів, що якщо це все обвалиться, то всі в бронежилетах і тому подібне, ніхто не випливе. Але всі вийшли, ми евакуювалися, потім підірвали цей міст і на тому крапку поставили», – каже доктор політичних наук.
Чоловік каже, те, що тоді, після бою залишився живим велике чудо.
«Це вже потім мені сестра телефонувала, розповідала, що вона живе в Іспанії. Каже, що їй приснилася покійна наша мама і сказала, щоб сестра за мене молилася і от ті дні, вона каже, без сну за мене молилася. Можливо, молитва врятувала, але там було важко. І так само важко на бахмутському напрямку, чи авдіївському напрямку, біля Сухої балки. Там, так само, ми копали окопи, по нас били і міномети, і артилерія, касетники і танк один був», – каже історик.
Тоді Микола Лазарович отримав мінно-вибухове поранення і вважає цей день своїм другим днем народження. Найбільше на війні боявся потрапити в полон.
«Напевно, немає жодної книги, в якій би я, як писав наш незабутній Тарас, «не злим тихим словом» не писав про російських окупантів. Тому я розумів, що якщо би я потрапив в полон, смерть моя була б непростою і довгою. Тому я постійно мав з собою гранату і це була моя граната на випадок небезпеки оточення», – каже чоловік.
30 серпня – останній день, коли Микола Лазарович був у складі ЗСУ. Після двох мінно-вибухових поранень його комісували і він повернувся до викладання в університеті.
Перша лекція була присвячена російсько-українській війні. Як історик, який воював, Микола Лазарович доводить, що ця війна в різних формах триває вже понад 360 років.
Як історик, який воював, Микола Лазарович доводить, що ця війна в різних формах триває вже понад 360 років.
Читайте також: ««Нас розписав Генерал ЗСУ»: українська снайперка вийшла заміж на фронті (Фото)»
