Легендарний Кривоніс у молодості і нині біля свого пам’ятника. Сивочолий чоловік ще до початку війни наголошував: «Москаль — це не наш брат, а це наш кат!».
У 99 років сотенний УПА Мирослав Симчич офіційно став Героєм України
Хоча пам’ятник йому — нескореному повстанцю Кривоносу — відкрили у Коломиї на Івано-Франківщині ще у 2008-му. Мирослав Васильович 6 літ воював проти німецько-фашистських і московських окупантів, а потім відбув 32 з половиною роки каторги і таборів
4 жовтня, в день 80-ліття створення УПА, Президент України Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України сотенному УПА Мирославу Симчичу.
«За героїзм, виявлений у боротьбі за незалежність України, визначні особисті заслуги у становленні Української державності, багаторічну плідну громадську діяльність постановляю: присвоїти звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» Симчичу Мирославу Васильовичу — українському військовому та громадському діячеві, сотенному Української повстанської армії, політв’язню радянських концтаборів», — йдеться в указі.
Було б добре на честь дня народження обережно звозити діда на фронт. Налаштувати «Хаймарс» і дати натиснути кнопку. Думаю, для пана Мирослава після 32 з половиною років таборів не було б кращого подарунка, як задвохсотити перед смертю якомога більше пушкіністів.
Мирославові Симчичу 5 січня виповниться 100 літ. Він пройшов героїчний бойовий шлях, протягом шести років воюючи проти німецько-фашистських і московських окупантів. Провів 42 успішні бої, найвідомішим із яких був розгром полку НКВC на чолі з генерал-майором Миколою Дергачовим біля присілку Рушор…
Схоплений пораненим після 10-годинного бою у палаючій хаті, Мирослав Симчич відбув 32 з половиною роки каторги і таборів.
Коментар
Сергій МАРЧЕНКО, блогер:
«…Дуже важливо не передати цю війну своїм внукам. Покоління пана Мирослава героїчно і звитяжно боролось, але програло. Тепер цю війну ведемо ми. Ми просто зобов’язані перемогти і не передати цю війну своїм внукам. Замкнути коло. Знищити імперію. Знаю, ціна непідйомна вже зараз. Треба ставати плече до плеча і платити, всією громадою. Переможемо тільки так.
І про пана Мирослава. Було б добре на честь дня народження обережно звозити діда на фронт. Налаштувати «Хаймарс» і дати натиснути кнопку. Думаю, для пана Мирослава після 32 з половиною років таборів не було б кращого подарунка, як задвохсотити перед смертю якомога більше пушкіністів».
Цитати від відважного Кривоноса:
«Коли у понеділок прийшов у цех (після звільнення Мирослав Симчич проживав і працював у Запоріжжі, бо на батьківщину не дозволили повернутись. — Ред.), то побачив, що водії біжать до мене і кричать: «Дед, й*п твою мать, ты почему коммунистов всех не убил? Смотри, сколько их, бл*дей, еще осталось». Я кажу: «Хлопці, заспокійтесь! Скільки встиг — стільки вбив».
* * *
«Це не наш брат, а це наш кат! Господь Бог зібрав усе зло із цілого світу і всадив у душу москаля. Був Іван Грозний — били нас, був Петро Перший — били нас, прийшов Сталін — били нас, прийшли білі — далі б’ють. Таких підлих ворогів, як має Україна, ніхто не має.
З москвою вести боротьбу дипломатичним способом неможливо, бо москаль бреше ліпше всіх. Недарма в народі було таке прислів’я: «Бреше, як москаль». Я їх психологію дуже добре вивчив, бо перебував з ними 32 роки, 6 місяців і 3 дні».
Василь РОГУЦЬКИЙ.
Читайте також: ««Надихають хлопці з УПА»: керівник музею воює у Волинській бригаді».
