«Я сердитий». Колонка для мам
– Що з тобою, сину? – Я злий
Моє найменше дитя, як йому щось вже дуже не до душі, «вмикає» погляд спідлоба, а вдома взагалі лізе під стіл. На розпитування, що йому не так, він раніше мовчав. Але після регулярних моїх оцінок на кшталт «Ти, мабуть, розсердився» малий, буває, кине, що дуже злий. І я цьому рада, адже вміння розуміти себе й називати свої емоції у житті дуже цінне. Нам же, батькам, важливо навчити дитину їх усвідомлювати – тоді вони легше даватимуть раду життєвим перипетіям. Уроки з емоцієзнавства підкидає нам щодення. Головне – їх обрамляти в слова. Нормально час від часу запитувати дитину: «Як ти почуваєшся? Ти задоволений цим днем?». Пошук відповіді змушує її аналізувати свої відчуття і поглиблювати знання про себе.
Супермен. Що ж, зернятко проростає! Як важливо час від часу говорити з дітьми на «дорослі» теми!
«Мам, коли я швидко бігаю, я не можу контролювати, якщо хочеться кричати», – син ділиться новим спостереженням.
Киваю йому головою: мовляв, розумію... Десь раніше вдесяте (але дуже спокійно) пояснювала йому, що добре, коли людина навчиться не дозволяти собі підвищувати голос чи казати погані слова, що над цим працював.
Супермен. Що ж, зернятко проростає! Як важливо час від часу говорити з дітьми на «дорослі» теми! Нехай моєму найменшому ще немає й шести літ, однак начебто складну інформацію він сприймає прекрасно. І він не є якимось надзвичайним хлопчиком. Просто іноді ми говоримо не тільки про сніданок і його ігри, а й про те, що нормально бути сердитим, сумним і поділитися цим з близькою людиною. Коли тебе хтось зрозуміє – легшає.
Озвучені «печалі» дійсно втрачають вагу у душі.
Якщо маєте свої історії на цю тему – запрошую ділитися. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
