«Живим залишився тільки їхній старший син, який втратив усю родину та своїх дружину і донечку…»
«Ваші портрети дають змогу людям прожити ще трохи в нашій пам’яті...»
Малюнки української художниці Ольги Вільсон (Olga Wilson) набули неймовірної популярності завдяки зображенню «душ» осіб, загиблих від ворожих атак
«Доброго вечора, не знаю, чи можна до вас звернутися із таким проханням, але чи можете ви намалювати дівчину
Катю? Вона померла сьогодні внаслідок обстрілу м. Слов’янська. Я не знала її особисто, але вона завжди була вагомою частинкою нашого міста і піднімала настрій своєю грою на скрипці... Сьогодні наче померла частинка нашого міста, нашого минулого, щасливого життя...
Я вірю, що, подивившись на зорі вночі, ми можемо сказати все, що не встигли сказати востаннє тим, кого любили, але в кого забрала життя війна...
Я залишу нижче відео, де вона грає (виконувала на скрипці пісню «Весна» гурту «Воплі Відоплясова». – Ред.), і буду рада, якщо ви звернете увагу. Дуже дякую у будь-якому разі. Ваші портрети дають змогу людям прожити ще трохи в нашій пам’яті...»
Це один з останніх листів, який надійшов художниці Ользі Вільсон, яка зображує у своїх роботах найтрагічніші сторінки війни. Але попри жахіття сьогоднішніх подій, її картини сповнені ніжності. Особливої впізнаваності малюнки пані Ольги набули завдяки зображенню «душ» людей, загиблих від ворожих атак, а також коротким описам до картин, які мисткиня подає українською та англійською мовами, щоб охопити якомога більшу аудиторію.
– На превеликий жаль, нинішні новини перетворилися на статистику. Але ж кожна душа і кожна історія – унікальна, – пояснила появу свого особливого стилю Ольга Вільсон виданню gazeta.ua. – Ми мусимо зберегти пам’ять про кожного, так люди продовжуватимуть жити з нами. Я вірю, що, подивившись на зорі вночі, ми можемо сказати все, що не встигли сказати востаннє тим, кого любили, але в кого забрала життя війна...
З початку війни пані Ольга створила вже десятки ілюстрацій про трагічні історії українців. Зокрема, бомбардування пологового будинку й драмтеатру в Маріуполі, обстріл у Чернігові людей, які стояли в черзі за хлібом, ракетний удар по вокзалу в Краматорську, зобразила молоду пару наречених з Одеси – Мілу і Богдана, які загинули внаслідок ракетного удару. Міла притиснула руку до живота, який світиться зсередини – таким чином мисткиня показала, що родина чекала на поповнення...
Художниця стверджує, що війна не оминула жодне живе створіння, тому на малюнках Ольги є й сюжети із тваринами, які теж стали жертвами жорстокості ворогів. Чого варті розбомблений ракетами котячий притулок під Києвом чи пес Крим із Дніпра, який виє на руїнах за загиблими господарями...
Я малюю, щоб вилити свій жаль у картинці.
– Для мене це не просто малюнки. Це реальність та емоції, пропущені через серце, – каже Ольга Вільсон. – За кожним із них стоять неймовірні переживання. Я малюю, щоб вилити свій жаль у картинці. Відчуваю, що ми втрачаємо світлих, надзвичайних людей. Війна наклала сильний відбиток на наші життя. Після перемоги мусимо зберегти пам’ять про нинішні події, про наших захисників для наших нащадків та для майбутнього цілого світу.
Лія ЛІС
