Діані ампутували чотири пальці на нозі, її чекає пересадка шкіри й тривала реабілітація, потрібно буде знову вчитися ходити.
«Ми чули крики росіян, які намагалися шукати нас, щоб добити»
Коли 24-річна Діана Ємельянова з мамою, чоловіком і його молодшим братом намагалися евакуюватися з Чернігова, їхню машину розстріляли російські військові: 15-літній Максим загинув на місці, мама померла від смертельних ран. Поранена Діана та її чоловік Олександр не вірили в те, що виживуть, але повзли лісом і болотами, потім бігли полем. Свою історію Діана розповіла Музею «Голоси мирних» Фонду Ріната Ахметова, її опублікували на сайті проєкту
«Місто постійно обстрілювали, залишатися було страшніше, ніж їхати. Багато знайомих безпечно вибралися, тому ми вирішили спробувати», – розповіла Діана. Сім’я довго стояла у черзі на виїзд, потім на блокпостах показували запланований маршрут, питали, чи безпечно, отримували позитивні відповіді, але біля одного з поворотів побачили танки. Коли танк став повертати дуло в їхній бік, Олександр закричав: «Не наш!». По машині почали стріляти і пробили її наскрізь, родина вибралася з автомобіля і лягла на землю.
«Молодший брат уже був мертвий. У нього закотилися очі, виднілася велика дірка у спині. Моя мама була важко поранена. У мене були відстрілені пальці на нозі, вони просто висіли... Ми поповзли», – згадує Діана.
«Молодший брат уже був мертвий. У нього закотилися очі, виднілася велика дірка у спині. Моя мама була важко поранена. У мене були відстрілені пальці на нозі, вони просто висіли... Ми поповзли», – згадує Діана.
Увесь цей час по них і далі стріляли. Мама померла дорогою, й Діана з чоловіком залишилися удвох. Були впевнені, що загинуть, надію на порятунок вони втратили, але намагалися рухатись далі: довелося повзти болотами, бігти через спалене поле, незважаючи на поранення. «Солдати йшли за нами. Ми чули, як танк давить гілки, чули крики росіян, які намагалися нас шукати, щоб добити», – розповіла вона.
Парі вдалося дістатися українського блокпоста, звідки їх доправили до лікарні. Діані ампутували чотири пальці, її чекає пересадка шкіри й тривала реабілітація, потрібно буде знову вчитися ходити. «Від кого вони нас рятують?
Для чого це роблять? Вони вбили дитину. Вони вбили мою маму, світлу людину. Як і багато інших людей, вона не заслужила такої смерті. Ми досі не можемо знайти тіла, щоб поховати», – плаче Діана.
До речі
Музей «Голоси мирних» Фонду Ріната Ахметова – це найбільший у світі архів історій мирних жителів України, які постраждали від війни. Архів музею нараховує понад 15 тисяч історій.
Мирослава СЛИВА
Читайте також: «8-річний хлопчик зі Львова зібрав понад мільйон гривень для ЗСУ».
