«Волинський сухпайок» допоміг воїнові на передовій протриматися 4 дні!

«Маємо складати продуктові набори, поки триває війна»

 Мирослава Козань – одна з організаторок цього надважливого проєкту всеукраїнського рівня. Удень вона домовляється про нові продукти для «сухпайка», приймає вантажі, людей, фасує необхідне разом із колегами, а ввечері пише у фейсбуці, що вдалося, скільки витратили, що конче необхідно докупити, – й просить допомогти. Й так щодня.

 День вдався тоді, коли є що збирати. Відповідно найжахливіше, що може статися, – це якщо їм нічого буде запропонувати захисникам на передову.

Волонтерка та її однодумці (а це до двадцяти жінок) працюють у будівлі Центру туристичної інформації та послуг, що в

Луцьку. З усмішкою жінки називають себе шістдесятницями, бо приблизно однакового віку. Серед них – чимало вимушено евакуйованих переселенок. Розповідають, що разом за день можуть зробити «3–4 закладки» по 75 штук, тобто наповнити необхідним набором продуктів до 300 ящичків вагою в один кілограм. І волинянка, й жителька

Луганщини, і та, що з Херсонщини, мають спільну мрію про Перемогу й однаково висловлюються про щасливі миті:

«День вдався тоді, коли є що збирати». Відповідно найжахливіше, що може статися, – це якщо їм нічого буде запропонувати захисникам на передову. 

Мирослава Козань з надією каже, що такого не станеться, й тут же з гордістю переповідає найсвіжіший відгук:

– Воїн із Пісок розказав нам, що 

«Волинський сухпайок» допоміг йому протриматися 4 дні! Він на бойовому завданні не мав інших можливостей роздобути їжу. На одній цій коробочці! Це дуже мотивує. Ось ще зберігаю листування з іншими солдатами: «Назва крута! Реально смачні... Сам з Волині. Просив знайому, щоб допомогла вас знайти», «Дякуємо! Жоден сухпайок із

Європи й близько «не летить» з волинським!». Наш пайок знає вся лінія фронту, весь передок: розвідники, штурмовики! У мене записано десь 60 бригад, куди ми відправляємо складене нами.

У кожному «Волинському сухпайку» найнеобхідніше: калорійні батончики, торбинка із сухофруктами, консерва, розчинний пакет із супом, «Мівіна», а ще таблетки для знезараження води, горілка для розігріву їжі та інструкція, як одягтися на ніч, щоб не переохолодитися. 

Волонтерка показує фото й відео, які до перемоги не можна оприлюднювати: на одному з них кабаноси із сухпайка поруч зі снайперською гвинтівкою, на іншому – «наша коробочка» в донецькому териконі. Саме тому Мирослава Козань наголошує:

– «Волинський сухпайок» маємо складати, доки триває війна.

«Ще ніколи так не відчувала, що Бог поруч»

З початку війни завдяки благодійникам з нашого краю і з-за кордону волонтерки зібрали понад 26 тисяч уже знаменитих «воєнних» продуктових наборів. У кожному «Волинському сухпайку» найнеобхідніше: калорійні батончики, торбинка із сухофруктами, консерва, розчинний пакет із супом, «Мівіна», а ще таблетки для знезараження води, сухий спирт для розігріву їжі та інструкція, як одягтися на ніч, щоб не переохолодитися. Щоб підтримувати бійців, Мирослава Козань часто звертається до краян із дописом у соцмережах – дякує й пише про нагальні потреби:

– Дякуємо, добрі, хороші волиняни, що поприносили нам сушку! Горіхи ще сохнуть. Дякую, Владиславе, Артеме,

Давиде, за зібрані 1700 гривень на вашому блокпосту! Батьки, у вас чудові діти! Дякуємо компанії «Тенета», яка в черговий раз надрукувала нам етикетки й інструкції! Ружевичі знову привезли 52 кг енергетичних «бомбочок». Ці батончики – найпоживніший смаколик у пайку! Допоможіть їм коштами, бо переважно ця родина робить усе за свій рахунок. 

Волонтерки підкреслюють, що кожні переказані 20 гривень для них – це сума, бо оці гривневі «ниточки» виливаються у стрункі ряди наповнених наборів для ЗСУ. (Адже волонтери закуповують продукти за оптовими цінами). Головне, щоб ці «ниточки» не зникали. Мирослава Козань при цьому згадує Бога:

–  Скільки живу, ще ніколи так не відчувала, що Бог поруч! Є безліч прикладів. Замовляю по тисячі штук супів і

«Мівіни». Це 16 тисяч. Грошей нема. Нам відтерміновують до суботи. Уже повідомляю, що немає коштів, то купимо менше – аж вранці скидають 500 доларів. І люди підносять, як щось закінчується, інші дають нам у борг. Ви знаєте, сила Божа над цим пайком є!

У волонтерок є свої «теплі» історії: одна з них про бабу Іру. Ця жінка купила з пенсійних грошей для бійців по сто грамів арахісу, інжиру та чорносливу й вручила усе це з гордою усмішкою. Воістину руками Бога в Україні є українці.

P. S. Рахунок для допомоги:  
4149 4390 1662 2601, Мирослава Козань.

Читайте також: Поліцейські вивезли з–під обстрілів  8-річного хлопчика, батьки якого загинули від вибуху ворожого снаряда.